З момента публікації попереднього допису в каналі пройшло 359 днів мовчання. Ось чому.

Рік тому, я подала заявку на звільнення, і за вісім тижнів завершила свою роботу в Webcredible / Inviqa. Це сталося у начебто високій точці кар'єри: principal консультантка, співпрацювала з громадськими організаціями, центром Інновацій Visa, національними енергетичними компаніями, операторами залізничного транспорту, банками та фінтехом, нащадками мільярдерів для Citi Private Bank і покупцями меблів у кредит у Сандерленді. Навчила команду робити нормальні опитування, посилила і змінила процеси досліджень, довела двох підлеглих до подвищення. Ще й агенція наша стала частиною Havas group — відоме світове ім’я і нові рівні роботи.

Проте, після початку війни, лідерські обов'язки стали надто важкими. Невивозимими. В глобальній французькій рекламній корпорації я не знайшла спільної мови зі своїми цінностями та інтересами. Ось як це виглядало: колеги на індивідуальних зустрічах вносили стандартні робочі проблеми, а я намагалася зібрати себе до купи і не сказати: “Тю, зберися, ти доросла людина, зроби шо-небудь, чому це взагалі проблема, я їбу”. На дзвінках, де півсотні учасників годину не могли договоритися про визначення “customer experience", я просто не могла зрозуміти, про що вони взагалі. Можна скільки завгодно встраюватись в інші культури і колективи і бути кращою версією себе, а але коли кожного ранку спочатку перевіряєш, чи всі живі, а потім куди росіяне йобнули ще раз, то удаванність ввічливості виснажує.

Я покинула свою роботу, щоб на п'ять місяців повністю зосередитися на волонтерській діяльності: зборі коштів та очолення дизайн-напрямку в фонді Zeilen Van Vrijheid. Тоді мені вдалося привести в фонд близько мільйону євро (всього півтори за рік), створити та запустити новий сайт, доробити бренд, документи та b2b-комунікацію, створити інформаційну панель звітності та візуалізації впливу нашої діяльності. Тоді, і зараз, великою честю є невпинно йти далі пліч-о-пліч з командою.

Робота фонду — це не доставка і не логістика. Ми верифікуємо кожну потребу та зміцнюємо медичну допомогу у трьох напрямках: швидкі та спеціалізовані автомобілі, медичне обладнання, ліки, та генератори, а також організація європейських івентів та робота з громадами. Такі темпи неймовірні — західні фонди і спонсори не розуміють, як ми змогли зібрати та доставити допомогу на загальну суму близько 15 мільйонів євро за рік. Вони не можуть зрозуміти, як ми це робимо, і які ми насправді попаяні, адже на зарплаті працює лише бухгалтер. Їм також не зрозуміти високі очікування нашого суспільства і гіркої правди бо, нажаль, навіть такі темп роботи не встигають за темпом війни.

Фонд вже придбав та доставив до України 150 швидких, з них 6 — неонатальні. Були також інші автомобілі: пожежна машина для ДСНС, евакуаційний автобус, unimog’и для військових медиків, 49 пікапів та евакуаційних автомобілів. Ми зібрали у нідерландських гементе 1650 велосипедів. Для сільських жителів, особливо внутрішньо переміщених осіб, це стало основним транспортним засобом, а місцеві медичні та соціальні працівники використовували їх під час паливної кризи минулого року. Незважаючи на ракетні удари по енергетичній інфраструктурі, фонд забезпечив у зимовий період 950 кВ енергії для лікарень, медичних центрів, волонтерських організацій та звільнених територій. Пацієнтам з пересадженою ниркою було надано батареї Ecoflow для проведення діалізу вдома. Ви знали, що діалізна машина може працювати близько 10 годин від Ecoflow Delta? Тепер знаєте. Ми привезли війну до Нідерландів у рамках проекту "Tour de Ambulance" — розбиту швидку з Харкова в центральні площі міст, щоб нагадати про вбитих росіянами медиків.

Фонд зміг перебороти нідерландську бюрократію і отримати статус некомерційної організації ANBI, а також американський відділ 501(с). Як частина волонтерського руху, ми стали важливою системною частиною медичної допомоги в Україні. Якщо ви коли-небудь донували нам —це наші спільні досягнення, за які ми вдячні.