У польських хроніках епохи Середньовіччя, а також у працях істориків XVIII—ХІХ століть зустрічаються згадки про її психічну хворобу.

Вона нібито втратила розум і доживала свої роки на утриманні сім'ї. Та після 1573 року знайдені документальні свідчення того, що вона вела господарські справи, виступала перед свідками в суді.

Про ясність її розуму свідчить і складання княгинею в місті Турові заповіту, що датується 16 березня 1579 року. В ньому вона заповіла 6 тисяч кіп литовських грошей на розвиток шпиталю й академії.