Ось і закінчується день, що об'єднав у собі два свята — День Прапора України та День Харкова. Здавалось би, одні з багатьох державних свят. Але пропонуємо розібратись, у чому саме їхній справжній зміст.

Ми тривалий час чуємо відлуння з ворожого інформаційного простору про "ісконно-російське місто Харків". Та цей наратив не має під собою справжнього історичного підґрунтя. Коли ми говоримо про приналежність певного міста до якоїсь нації, перше, що варто згадати, — хто заснував це місто. Наш рідний Харків заснували в 1654 році козаки та переселенці з інших регіонів України, про це свідчать тогочасні архівні джерела, включно як із різного роду листами посадовців до влади, так і літописами. Цей факт спростовує ворожий наратив, який базується головним чином на мові, якою розмовляли після Козацької доби харків'яни. Проте наше місто почало розмовляти переважно російською лише через тривалу асиміляцію в Російській імперії, а також індустріалізацію, в результаті якої в наше місто приїжджали працювати люди з російських регіонів. Проте ці епізоди не роблять із давнього козацького міста російське, чому яскравим доказом є патріотичність містян, бо російська мова не робить із нас росіян. У Харкові навіть у часи інтенсивних спроб русифікації процвітала українська інтелігенція (про що детальніше ми писали в одному з наших попередніх постів).

В наш час Харків залишається нездоланною фортецею сходу України, і це стало можливим завдяки всім нам, харків'яни! Вітаємо з Днем міста Харкова та Прапора України!

Nemos