Давайте я розповім, як нас в ЗСУ годують.

1. На БЗВП привозили їжу у великих таких "сейфах": в одному чай/компот, в іншому якусь кашу, в обід ще й щось перше: суп, борщ. Нормально, з голоду не помреш... але все це до мене мало дуже опосередковане відношення.

2. Мало, тому що мені та ще кільком побратимам казково пощастило. Нас розподілили в один дім з офіцером, який дуже, дуже любить куховарити. Це було ще літо - й "Тренер" дуже часто увечері щось готував у казанку. А оскільки готував він завжди повний казанок, то 90% їжі залишалось на наступний день усім новобранцям😊

Їжа для БЗВП, звичайно, така, що з голоду не помреш, але не більше того. Навіть нас вже напрягало це пшоно майже кожен день, яке інколи все ж доводилося їсти. Про тих, з ким щоденно перетиналися на БЗВП, але жили в інших місцях, я мовчу - там люди про МАКАРОНИ мріяли.

Але мені пощастило. Людина, яка любить та, що важливо, дуже гарно вміє готувати, любить демонструвати цей талант - Тренер, я завжди буду вам за це вдячний😊

2. Тепер, уже в Краматорську, щотижня в дім привозять гору їжі. Курятина, свинина, риба - що завгодно. Є й "класика", тушонка, й інша консервація - навіть персики та ананаси.

Думка з розряду анекдоту "всё хорошо, но как пожар - хоть увольняйся": якби не ворог, все було б просто ідеально. Відключення світла змушують, звичайно, викручуватись: періодично запускати генератор. Але привозять багато й дуже якісної їжі, навіть собак та котів поблизу можемо собі дозволити радувати.

3. Окрема тема - солодощі. В них і на БЗВП, і зараз можна потонути. Ящиками привозять печиво, тістечка, вафлі, згущене молоко. Можливо, так здається через те, що завжди хтось з побратимів не їсть солодке - але для мене такі ящики стали однією з головних асоціацій з армією.

4. Крамниць й зараз повно, те, чогось не вистачає комусь конкретно, можна докупити. Вже встиг познайомитися з мережею "Бастіон" - все круто. Хоча, чесно, необхідності купувати якісь продукти майже немає.

5 окрема штурмова бригада