​​Заметное похолодание не отменяет неизбежного: весна не за горами. Световой день увеличивается, солнце уже очень тёплое, в воздухе всё более заметны характерные "опьяняющие" нотки. Ну и ещё один признак: сходят с ума коты, и, в частности, разгулялась наша сиамская кошка, которую зовут незамысловато, но метко: Сима 😁 Её мы в шутку также называем "бабушка" - на данный момент она самая старшая из всего нашего кошачьего семейства, ну и вот сейчас бабушка, похоже, решила вспомнить молодость 😏

В этом плане мне снова вспомнилось творчество Эрнста Юнгера - большого любителя именно сиамцев. В своей работе "Приближения: наркотики и опьянение" он упоминает о "похождениях" своей любимицы (правда, в январе, но и у нас прецеденты в данном месяце тоже бывали). Цитирую на украинском - именно в этом переводе я читал произведение (привіт, Видавництво Жупанського!):

"Сьогодні, 20 січня 1969 року, вже близько полудня, зранку вона лежить поряд зі мною під столом на своєму звичному місці, втомлена від нічних ескапад. Це ночі, коли робляться березневі кошенята. З пообіднього часу вона діймає нас своїм нявчанням та хтивими криками, кидається на спину і дряпає крісло, аж поки я вже не витримую й випускаю її надвір. Сірий кіт уже чекає в затінку дерев'яного сараю. Вона виривається з моїх рук і з глибоким воркотінням мчить снігом йому назустріч. Обоє зникають у темряві; із садка долинає їхнє демонічне вовтузення. Крики сіамської кішки лячніші за крики сільської. Один селянин на краю села, який через них не міг спати, сказав: «Якби я не знав, що то ваші, я б їх порішив». Через них влітку він уже втратив приплід курчат."

Вот замечание по поводу криков сиамской кошки очень уместно, буквально вчера они меня довольно сильно напугали 🤦‍♂️

Короче, ребята, ждём весны и перемен к лучшему. Ну и День влюблённых совсем скоро - не забываем, котаны, как говорится 😁

Мир и любовь... и едем дальше! 🔥😉