III. Інституційна структура та вишкільний процес (літо 1943 — весна 1944)

Відправка перших контингентів добровольців на навчальні полігони розпочалася в липні 1943 року. Основним центром вишколу став табір Гайделягер (Heidelager) поблизу Дембіци, а згодом вишкільний табір Нойгаммер (Neuhammer) у Нижній Сілезії.

Німецьке командування зафіксувало структуру з'єднання як піхотну гренадерську дивізію зразка 1943 року:

29-й, 30-й та 31-й гренадерські полки військ СС;
14-й артилерійський полк;
14-й розвідувальний батальйон (фюзилерний);
14-й протитанковий дивізіон;
14-й саперний батальйон;
14-й батальйон зв'язку.

Окрім того, надлишок добровольців, які не потрапили до основного складу дивізії, був використаний німцями для формування окремих добровольчих поліційних полків, які мали власну історію вишколу та залучення до охоронних служб різних регіонів.

Найслабшою ланкою дивізії став її командний склад. Німецька сторона не довіряла українцям вищі командні посади. Командиром дивізії у листопаді 1943 року було призначено бригадефюрера СС та генерала-майора військ СС Фріца Фрайтаґа, який не мав симпатій до українського національного руху і часто вступав у конфлікти з підлеглими, але був педантичним.

Майже всі посади командирів полків, батальйонів та штабні позиції обіймали німецькі офіцери. Українські старшини - здебільшого ветерани Армії УНР та Галицької Армії (такі як сотник Дмитро Паліїв або майор Євген Побігущий) посідали посади заступників командирів, командирів рот, капеланів і т.п. Для підготовки молодшого офіцерського складу сотні українських юнаків були направлені до шкіл у Ляуенбурзі, Брауншвейгу та Просечніцях.

Паралельно в дивізії розгорталася діяльність капеланської служби на чолі з о. Василем Лабою. Капелани проводили богослужіння, щосуботи та щонеділі, підтримуючи духовний стан вояків.