II. Переговори, компроміси та квітневий зголос (березень — травень 1943)

Навесні 1943 року між Вехтером та Кубійовичем тривали інтенсивні консультації. Ключовою фігурою у переговорах з українського боку став також Альфред Бізанц - колишній підполковник УГА австрійського походження, який очолював референтуру допомоги біженцям при УЦК.

Українська сторона висунула низку принципових вимог, більшість з яких німецька сторона формально прийняла. Наприклад, з'єднання має формуватися як національне під назвою "Стрілецька дивізія Галичина" (SS-Freiwilligen-Schützen-Division "Galizien"), а символікою дивізії стане історичний герб Галичини - золотий лев із трьома коронами. Душпастирську опіку здійснюватимуть капелани Української Греко-Католицької Церкви і дивізія буде використана виключно на Східному фронті проти більшовиків.

28 квітня 1943 року у Львові було урочисто проголошено Акт про формування дивізії. Того ж дня відбулося засідання Військової Управи - громадського органу, створеного УЦК для сприяння комплектуванню підрозділу. Головою Управи став полковник Армії УНР Віктор Малець, а її фактичним рушієм - Альфред Бізанц.

Реакція населення перевершила всі очікування як німців, так і самої Військової Управи. Протягом травня-червня 1943 року до вербувальних пунктів зголосилися понад 80 тисяч добровольців. З 84 тисяч заявників медичну та анкетну перевірку пройшли близько 13 тисяч осіб, які й склали першу хвилю мобілізації.