Історія 14-ї гренадерської дивізії військ СС "Галичина"🦁

I. Задум Берліна та витоки ідеї (кінець 1942 — початок 1943)

Перелом у війні під Сталінградом взимку 1942-1943 примусив вище військово-політичне керівництво Третього Райху кардинально переглянути свою стратегію. Величезні втрати Вермахту на фронті вимагали залучення нових людських ресурсів. Рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер, який раніше категорично відкидав ідею озброєння слов'янських (і не тільки) народів, дав дозвіл на створення іноземних добровольчих формувань у складі військ СС.

Втім, у випадку з Галичиною ключову роль відіграла ініціатива губернатора дистрикту Галичина докторa Отто Вехтера. Очоливши регіон у 1942 році, Вехтер прагнув виокремити його з загальної маси окупованих земель України (Райхскомісаріату Коха). Приналежність Галичини до Австрійської імперії давали Вехтеру підстави трактувати галичан як колишніх габсбурзьких підданих, більш лояльних і культурно близьких.

З іншого боку українська сторона діяла в особі Українського Центрального Комітету - єдиної легальної громадсько-допоміжної організації в генерал-губернаторстві, яку очолював професор Володимир Кубійович. В основі української позиції лежав історичний аналог 1914 року, створення Легіону Українських Січових Стрільців у лавах австрійської армії, що згодом стало фундаментом для формування УГА.

В УЦК розраховували, що формування регулярного українського з'єднання дозволить здобути повноцінний військовий вишкіл для десятків тисяч українців із використанням сучасної німецької зброї та інфраструктури, створити ядро майбутньої національної армії на випадок очікуваного краху Німеччини, як це сталося у 1918 році, врятувати українську молодь від примусового вивезення на роботи до Німеччини або від знищення в хаосі війни.