Кілька хвилин тому йому відірвало стопу "пелюсткою". «Кекс» повз крізь високу траву й не міг стримати сміху.

Ставлячи руку на чергову ділянку землі, сховану під травою, спецпризначенець раз по раз ловив себе на думці: а раптом там – ще одна протипіхотна міна. І ця думка здавалася йому неймовірно смішною.

Історія спецпризначенця 144 центру Сил спеціальних операцій про рух попри все – у матеріалі від «Української правди».

🔗https://www.pravda.com.ua/articles/2026/02/16/8021190/