Стали відомі умови угоди Артема Шила із САП у справі так званого «бек-офісу Укрзалізниці».

ВАКС визнав його винним за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України.

Суд призначив Шилу 8 років позбавлення волі, але звільнив від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. За умовами угоди він має сплатити 204 млн грн штрафу, відшкодувати 60 млн грн збитків Укрзалізниці та перерахувати ще 80 млн грн фонду «Повернись живим». Окремо суд застосував спеціальну конфіскацію 325,7 млн грн та трьох квартир.

Тобто лише грошові наслідки угоди та спеціальної конфіскації становлять близько 670 млн грн, і це без урахування вартості нерухомості.

Шило фактично все своє професійне життя провів у державних органах. Із 2012 року він служив у СБУ, згодом працював у центральному апараті Служби, у 2021 році був позаштатним радником Офісу Президента, а в 2022 році повернувся до СБУ, де очолив Головне управління «І» і працював там до березня 2024 року.

Останнім часом стало модно окремо відстежувати, хто і за рахунок яких коштів вносить багатомільйонні застави за підозрюваних.

Але чомусь ніхто не ставить такого самого питання у справах про угоди.

Звідки у людини, яка практично все життя працювала в державних органах, можливість сплатити сотні мільйонів гривень за умовами угоди?

Так, частина коштів уже визначена судом як така, що підлягає спеціальній конфіскації, а самому Шилу інкримінували легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом.

Але окремо він має сплатити 204 млн грн штрафу, 60 млн грн відшкодування та 80 млн грн благодійного внеску. Це ще 344 млн грн.

Якщо ці кошти мають законне походження то воно має бути зрозумілим і підтвердженим.

Якщо походження цих коштів не відповідає офіційним доходам людини, яка роками перебувала на державній службі, то не це слід дивитись з точки зору незаконного збагачення та легалізації майна, одержаного злочинним шляхом.