Війна створює багато аргументів на користь того, щоб відкласти реформи. Завжди можна сказати, що зараз не час, що спочатку потрібно вирішити більш нагальні проблеми. Але ми свідомо обрали інший підхід.

Попри спротив, критику, численні труднощі і нерідко непопулярність окремих рішень удалося продовжити раніше розпочаті зміни і мати сміливість запускати нові.

У дошкільній освіті було ухвалено новий Закон «Про дошкільну освіту», затверджено новий Державний стандарт, створено передумови для нових типів закладів та гнучкіших форматів організації освітнього процесу. Уперше за багато років дошкілля стало окремим пріоритетом державної політики.

У шкільній освіті було забезпечено продовження реформи Нової української школи, розпочато підготовку до реформи старшої профільної школи, суттєво збільшено інвестиції в безпечне освітнє середовище, укриття, обладнання, STEM-освіту та підтримку вчительства.

У професійній освіті розпочато наймасштабнішу за роки незалежності модернізацію майстерень і навчально-практичних центрів, оновлено обладнання та започатковано нову модель взаємодії з бізнесом, який став повноцінним партнером у підготовці кадрів для економіки та відбудови країни.

У сфері вищої освіти розпочато модернізацію мережі закладів, запроваджено державні гранти для студентів, закладено кошти для збільшення академічних стипендій та започатковано зміни, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності університетів.

У науці започатковано перехід до нової моделі підтримки досліджень, у якій дедалі більшу роль відіграють результати, ефективність та міжнародна конкурентоспроможність. Було розширено базове фінансування, підтримано оборонні дослідження, розпочато впровадження Національної системи дослідників України та залучено міжнародні ресурси для розвитку дослідницької інфраструктури.

Не всі рішення були простими. Не всі — безпомилковими. І далеко не всі — популярними. Але переконаний, що значно більшим ризиком було б залишити систему без змін.
Озираючись, можу сказати: за ці роки вдалося не лише втримати освіту і науку в умовах повномасштабної війни. Вдалося створити підґрунтя для їхнього подальшого розвитку.

Я вдячний Володимиру Зеленському за довіру. Вдячний двом прем’єр-міністрам, з якими працював протягом цих років, членам уряду, народним депутатам, керівникам областей і громад, міжнародним партнерам, освітянам і науковцям.
Особливо вдячний команді Міністерства освіти і науки. Людям, яких об'єднували не лише професійність, а й спільні цінності та розуміння відповідальності, взятої на себе в один із найскладніших періодів в історії країни. Людям, які працювали в умовах постійної невизначеності, критики, обмежених ресурсів і величезної відповідальності, але продовжували йти вперед і брати на себе складні, а інколи й непопулярні рішення.

Освіта — сфера, у якій жоден результат неможливий зусиллями однієї людини. Усе, про що йдеться вище, є результатом великої спільної роботи багатьох людей.
Міністри змінюються. Команди змінюються. Але освіта завжди залишається справою довгої дистанції. Тому дуже сподіваюся, що започатковані за ці роки зміни не будуть поставлені на паузу, а все створене буде збережене, посилене й примножене.

Зрештою ми всі працюємо не заради власних політичних біографій.