Мій досвід м'яко кажучи не дуже вдалий. Я не маю тілесної дисфорії і не маю на меті повністю виглядати андрогінно. Перші мої серйозні спроби піти на побачення були з цисгендерним хлопцем. Він не знав ані про мою гендерну ідентичність, ані про мою орієнтацію на той момент. Я доречі, йому так і не повідомили цього, бо це того не варте. Ми гуляли на той момент вже втретє, він здався мені на свій вік розумним і освідченим. Наше спілкування було двухзначним: він неодноразово казав, що ми гарно виглядаємо відносно один-одного.Не буду тягнути кота за яйця, бо коли я зізналися йому про це, то він прокоментував це таким чином після декількох днів : —"Пробач, але я не маю до тебе жодних почуттів. Цим повідомлення я лише запевнився про наявний потяг до моєї знайомої".
Взагалі, я постійно відчуваю адську соціально дисфорію коли закохуюсь в когось. Мене неначе обмежують якісь гендерні рамки, де я на рандомні відіграю мені не приємну, зовсім не схожу на мене людину. Мало хто проявляв до мене таку ініціативу, яку я даю людям. А типовим домінантом мені бути не в кайф.
#зізнання @transmascua 🏳️⚧️
@transmascuabot