Tetiana Gukalo

Етер 🌚: https://www.youtube.com/live/JNv8KH-6q7A?si=VdRW-bpCberCme6C

Продовжую розбирати фільми Марвел. Вчора говорила про фільм «Перший месник: Протистояння» (2016). Це драматична частина, в якій відбувається розкол месників, але цікаво, чому так сталось насправді.

Тоні живе з наслідками дій Альтрона і переживає глибоку кризу. Його зʼїдає почуття провини і він сам стає на себе не схожим. Людина, яка ніколи не визнавала над собою жодних начальників, вирізнялась раціональністю та вираженою індивідуальністю, вирішує, що підписати «Соковійські угоди», які встановлюють контроль над месниками, це хороша ідея.

Стів Роджерс, в свою чергу, виступає категорично проти таких угод. Він не хоче, щоб командою хтось керував зверху, тому що так вони втрачають свою свободу дій. Їм можуть не дозволити рятувати тих, кого вони хотітимуть врятувати, і так само можуть відправити на місію, яка буде їм не до душі. Кеп багато разів бачив, чого вартує начальство і що це завжди про якісь особисті інтереси, а не про благо. Він ніколи не визнавав наказів зверху, тому що сам є для себе орієнтиром і вчиняє по внутрішній нормі та своїй совісті.

Ситуація сильно загострюється, коли на засіданні ООН, де мали підписати ці угоди, вбивають короля Ваканди - ТʼЧаку, і швидко стає відомо, що це зробив найкращий друг Стіва - Бакі Барнс.

Кеп знає, що Бакі по своїй волі не міг зробити цього, що хтось використовує його для якихось своїх цілей. Бакі десятиліттями був «піддослідним» Гідри і машиною для вбивств, яка ним керувала. Тому Стів розуміє, що потрібно якомога скоріше знайти того, хто за цим стоїть. Для Тоні і уряду Кеп виглядає як бунтар, який рятує свого друга і діє неадекватно, а насправді ж, він навпаки діє дуже логічно і думає про те, щоб попередити щось жахливе, що готує людина, яка використала Бакі.

Але і Стів прорахувався. А даному випадку, його досвід зіграв проти нього, тому що він завжди протистояв людям, які були зорієнтовані на щось глобальне, прагнули влади, поневолення чи руйнації. Тому Кеп навіть не подумав, що у людини тут може бути не така глобальна ціль, і що мова не йде про повалення режиму у певній країні, що може бути особистій мотив.

Гельмут Земо, який втратив всю свою родину після історії з Альтроном, вирішив помститися і розвалити месників зсередини. Він вивчив їх дуже детально, зрозумів, що кожен з них представляє, побачив де чия слабина. Він все чітко прорахував покроково і вони діяли саме так, як Земо і думав. Земо виступив тут хорошим стратегом і лялькарем, який досяг того, чого прагнув. І діяв при цьому дуже спокійно та холоднокровно, без зайвих емоцій.

Детальніше дивіться в моєму ефірі на Каналі Медоїдів.

Майже 2 роки тому написала свій космогонічний міф, зараз розумію його набагато глибше, ніж тоді 💖🌞✨

Спочатку було холодно і темно
У Всесвіті без фарб і без життя
Усі тіла небесні - сірі та порожні
Одна суцільна та безмежна німота

І вирішив Творець додати сенсу
Він дотиком своїх могутніх рук
Вдихнув теплом життя в одну планету
Так зародилось Сонце лиш за мить

Божественна любов його зігріла
Яскравим полумʼям засяяло воно
Мільйони променів крізь Всесвіт полетіли
Несучи далі світло і тепло

Так все, чого торкнулось сонячне проміння,
Наповнювалось сенсом і життям
Весь Всесвіт став прекрасним, різнобарвним
І наступила ера пізнання

Процес цей нескінченний, вічний
Творець таким задумав світ
І дав нам дар запалювати інших
Тим вогником любові, що в душі горить!

08.12.24

+ неофіційний постер 😃

Етер 🪓: https://www.youtube.com/live/HesWAaF6dD4?si=K67Tzb3NYpRwW9ph

Фільм «Американський психопат» занурює в атмосферу 80-х США і показує світ, в якому немає нічого справжнього. Тут зображений прошарок суспільства - яппі - молоді люди, які працюють в корпораціях і зорієнтовані на «успішний успіх». Все, що їх цікавить - гроші і статус. Вони ведуть порожні розмови, слідкують за зовнішністю, надають перевагу одним і тим же брендам, які вважаються престижними. Вони всі навіть виглядають шаблонно і плутають одне одного, бо там немає індивідуальності. Так само, як і немає «живих» розмов, справжніх стосунків, близькості, емоційності і життя як такого. Ці люди схожі на манекени у ляльковому будинку. Цей світ порожній і байдужий. І для того, щоб підкреслити байдужість і холодність такого світу, письменник Брет Істон Елліс створив персонажа Патріка Бейтмена - американського психопата, який вбиває багатьох людей, а цього ніхто не помічає. Бейтмен стає таким через те, що він прагне чогось справжнього. І в цьому штучному світі, єдине справжнє, що він зміг знайти, - це вбивства. Його жертви це єдині люди, з якими він веде справжні розмови, кожному з них він розповідає про музику, улюблених співаків, глибину їхньої творчості. Він не може так поговорити ні з колегами, ні зі своєю дівчиною, бо всі вони порожні, і жоден з них не сприймає таких речей. Ця історія, це сатира на світ без сенсів та глибини, і на намагання відчути хоч щось там, де немає нічого живого, де зовнішня атрибутика стала головною, а внутрішній світ і реальні переживання були повністю відкинуті.

Ми з Натою детально розібрали цю кінокартину і психологічний портрет головного героя. Хто ще не встиг подивитися, заходьте на Канал Медоїдів.

🌌👋 Скоро вже з тобою прощатимемося, наш любий Чумацький Шляху!

Разом із літом потроху добігає кінця сезон спостережень центральної частини Чумацького Шляху. Щовечора вона опускається дедалі нижче над горизонтом — і незабаром зникне з вечірнього неба...

До зустрічі наступного року ✨

📷 Samuel Mensák

🪐 UST | Підписатися

🌌 🌌 🌌

👑 Етер: https://www.youtube.com/live/2HWN_pKocFA?si=-rTVb2zm6UVDhRXG

Ярослав Мудрий намагався уберегти своїх синів від міжусобиць і боротьби за владу, бо добре памʼятав свою власну війну і до цього батькову. Тому він хотів створити систему колективного управління синами, схожу на сімейний траст. У цій системі всі його сини отримували землі, а найстарший з синів ставав київським князем і він мав виконувати роль арбітра у випадку конфліктів між братами, бути тим, хто зберігає злагоду між всіма правителями. Ярослав заповідав синам правити в любові і мирі.

По смерті Ярослава, залишалось пʼять синів, але двоє наймолодших швидко померли і вся влада опинилась у руках трьох синів - Ізяслава, Святослава і Всеволода, резиденціями яких відповідно були Київ, Чернігів і Переяслав. Період їхнього спільного правління називають «Тріумвірат Ярославичів». До певного часу Ярославичі справлялись, у них були спільні вороги - торки та половці. Проте у 1068 році у битві на р. Альта брати потерпіли нищівну поразку від половців. Після цієї поразки розлючені кияни вигнали Ізяслава з міста, в своїм правителем назначили раніше полоненого небожа, князя Всеслава Полоцького. Через 7 місяців Ізяслав повернув собі владу в Києві, проте стосунки з братами вже були у серйозній кризі. Ізяслав намагався їх налагодити. В 1072 році брати навіть прийняли «Правду Ярославичів», яка стала доповненням «Руської правди» і остаточно відмінили криваву помсту на Русі. Цей документ можна вважати найбільшим здобутком Тріумвірату.

Проте вже у 1073 році, середній брат Святослав, виганяє Ізяслава з Києва. Його правління триває 3 роки до його смерті. Ізяслав знову повертається до свого міста і молодший Всеволод не проти, щоб брат знову став київським князем. Однак у братів була інша серйозна проблема. Вся ця система управляння не враховувала синовців - дітей загиблих князів. По смерті одного з братів, його землю між собою розділяли інші брати, а дітям нічого не діставалось. Тому за весь цей час там накопичилось багато дорослих синовців, з якими були змушені воювати Ізяслав та Всеволод. У 1078 році Ізяслав загинув і Всеволод став одноосібним правителем. Його правою рукою був його син - Володимир Мономах. Їм вдалося на якийсь час врегулювати конфлікти і зберігати мир, до смерті Всеволода у 1093 році.

Більше деталей про цей період в моєму ефірі на Каналі Медоїдів, у новому випуску рубрики «Українська державність крізь тисячоліття».

«Те, що тебе не вбиває, робить тебе… дивнішим» (с) Джокер, «Темний лицар» ❤️🖤

«Шлях до себе», Микола Руденко

Немає шляху отакого крутого
Ні в темному морі, ні в хмарному небі,
Як та безконечна терниста дорога,
По котрій я сам продираюсь до себе.

До себе не в хату — до себе у душу,
До власного "я", до глибинної суті.
О, скільки я терну розчистити мушу,
Щоб знов повернутись на кола забуті…

Вернувся — й даремно. І знову, і знову
Пливи через викрути і чорториї —
Шукай у собі нерозвідане слово,
Яке тобі правду про тебе відкриє.

Я міг би не йти в ленінградські окопи,
Бо ще у дитинстві лишився без ока.
Я міг би, засвоївши мову Езопа,
Забути, як давить цензурна морока.

У славі й пошані я міг біля печі
На старості гріти скалічені кості.
Від власних онуків чекати малечі
І тільки уславлених кликати в гості.

Я міг би… Та все це неправда: не можу!
Ступивши за дріт, перед вибором стану:
Чи знову себе у собі переможу,
Чи втрачу до себе довіру і шану.

Отак воно завше було, як сьогодні.
Хтось прагне в мені відшукати хворобу.
Та сам я шукаю не істини модні —
Розшукую в хаосі власну особу.

Держава у цьому мені не завада:
Я ще в сорок першому вмер на кордоні.
Для мене найвища у Всесвіті влада —
Пелюстка троянди в жіночій долоні.

Раночку 🌞🧘‍♀️

Етер 🤖: https://www.youtube.com/live/-WY1a9BFgpY?si=KhKMmqNfxkULpW9C

Фільм «Месники: Ера Альтрона» є хорошою ілюстрацією того, чому деякі люди бояться ШІ і розвитку технологій.

Страх перед ШІ - це страх перед людиною. Люди бояться штучного інтелекту через проекцію власних руйнівних імпульсів. ШІ є інструментом, що відображає природу та цінності того, хто його створює. У цьому фільмі творцем є геніальний Тоні Старк, який є надзвичайно розумним і талановитим, але в той же час глибоко травмованим чоловіком.

Тоні створює Альтрона зі страху і травми, тому його творіння несе руйнацію. Альтрон дуже схожий на бунтівного підлітка, який ображений на батька і намагається йому доказати, що він крутіший.

Коли Старк створював Альтрона, то він нібито керувався благими цілями, але за цим всим стояло 3 важливі фактори:

- компенсація за недолюбленість і недоотриману увагу в дитинстві від батька. Сам Тоні несвідомо діє як такий собі всебатько для Землі, який хоче всіх захистити і зробити світ безпечним, але з тим нюансом, що все це ціною тотального контролю і встановленням захисного «панцира» навколо Землі, причому навіть ні в кого не запитавши, хочуть вони такої безпеки чи ні. Тоні тут виступає авторитарним татком, який хоче задушити своєю турботою і безпекою всіх, не зважаючи на свободу волі інших людей.

- роздуте его Старка і прагнення визнання. Він хоче стати головним захисником планети, який всіх врятував і якому мають всі ставити памʼятники чим побільше і повище. Це теж несвідоме бажання доказати батьку (якого давно немає в живих), що він класний, що він вартує любові і уваги.

- дуже сильна внутрішня тривожність від неможливості витримувати невизначеність. І цю тривожність Тоні забиває своїми винаходами і перестрахуванням на всі випадки життя. І в нього це в досить навʼязливій формі. Бо бути готовим абсолютно до всього неможливо, не підстелиш соломку скрізь. Він намагається виграти війну ще до її початку, як йому сказав Кеп.

Тому Тоні тут у класичному трикутнику Карпмана, де він виступає з позиції рятівника, який насправді перетворюється на переслідувача. Але в його випадку це виростає в окрему фігуру потужного ШІ, який переймає образи, злість і масштаб того, хто його створив, і ледь не знищує планету. Альтрон стає випуклим дзеркалом для Старка, успадкувавши найруйнівніші риси свого творця - юнацький максималізм, образу на батька, сарказм та невміння довіряти іншим. З наслідками дій свого творіння і того, що йому підсвітив Альтрон, Тоні буде розбиратися ще довго.

Але в цьому фільмі є ще один важливий герой, який також виростає з ШІ - Віжн. На відміну від Альтрона, Віжн був створений з іншою метою - як помічник та захисник, у якому закладено «божественну іскру» через Камінь розуму. Він не несе в собі руйнівних проекцій та травм Старка. Він стає чистою істотою, направленою на світло та добро, і здатним бачити красу навіть в помилках людей.

Обидва персонажі, Віжн і Альтрон, є породженням і продовженням одного творця, і відображенням дуальної людської природи - одна спрамована на збереження і розвиток життя, інша - на його руйнування. А для того, щоб не боятися технологій, людям потрібно зазирати в себе самих, інтегрувати свої травми і бути направленими на вічне і прекрасне!

Детальніше в ефірі на Каналі Медоїдів.

Коли мова заходить про Василя Стуса, я відразу згадую ці його слова з листа сину, які він написав у 1982 році. Він так само був про мрію, небо і космос. І, власне, саме заради цього була його боротьба.

“А смисл «Лісової пісні» – такий, як Ти і пишеш. Є така приказка: краще синиця в жмені, аніж журавель у небі. На жаль, є. Мені такі приказки вкрай не подобаються: журавель у небі – прегарний.
Є ще така приказка: дурний думкою багатіє. Вкрай гидка приказка. Такі дурні, що багатіють думкою, – літають перші в космос, пускаються з Магелланом довкола світу, йдуть на багаття з Джордано Бруно.
Отож: Мавка – для дурних, Килина – для «розумних». Бо Мавка – це мрія, це коротке сонце в сірому житті. Мавка – це свято, великдень душі. А Килина – це сірі будні, це сало з часником, це повна макітра вареників і жодної зірки над головою. «Життя» любить килин, а мавок убиває. Бо Мавка за день проживе більше, як Килина за 100 років. Бо Мавка – це обрій, світанок, а Килина – як пшоно, висипане курам під ноги.
Життя більшості людей – це одна опасиста Килина (пудів на 7 вагою), а Мавка їм ненависна, бо все зове до чогось непевного, нездійсненного, завжди ошукає, залишить у дурнях. А дурнями не бояться бути лише мудрі. Дурні ж хочуть бути мудрими – тому тримаються за Килину, як чорт за грішного душу.
Одне слово, драма-феєрія Лесі – це драма людського життя: трагедія журавля в небі і гопак свиней на оборі.”

P.S. цей пост в продовження вчорашньої розмови з Олексієм, і до випуску нової купюри)

Мати драконів і медоїдів 😄⭐️

Дяка автору за такий класний арт 🥰💜

«Українці - це гіганти, які постійно зменшують себе до карликів». - Олексій Арестович

Чим більше вивчаю Україну і її тисячолітню історію, багату і різнобарвну культуру, і бачу українську безмежну глибину, тим більше переконуюсь в тому, що український народ по своїй природі є ноосферним. Космічність - органіка українців. Тяга до зірок і бажання кудись йти і щось пізнавати у нас проявлялись ще з найдавніших часів. Про це говорить символ Чумацького шляху чи архетипові образи Козака Мамая та мандрівного філософа Григорія Сковороди. Але ця космічність була витіснена в Тінь, великою мірою через травматичність і трагічність перебування України в Радянському Союзі. Проте паростки української космічності проростають навіть зараз, тому що таку силу неможливо повністю приборкати. І ці паростки - це найбільш живе і справжнє, що є в Україні наразі. Нам потрібно повернути собі - себе, свою космічну органіку, і вивільнити цю силу, яка здатна преобразити не лише Україну, а і весь світ, а можливо і Всесвіт!

Особисто мені тему ноосфери відкрив мій вчитель - Олексій Арестович! Тому я запросила його поговорити про ноосферність України і ми записали майже двогодинну розмову. Послухавши цю бесіду, я сподіваюсь, люди нарешті зрозуміють, що Олексій не намагається відроджувати «совок» і не тягне Україну в обійми Росії. Він належить до тих людей, які найбільше прагнуть Україні розквіту і розмаху, але для цього Україна має нарешті побачити свою істинну природу і обрати ноосферний шлях, який є нам найбільш органічним!

Премʼєра о 19:15 на моєму каналі 💖

👉🏻 https://youtu.be/6VVOW1AVyak?si=YTioO4CY5-Zoy-46

«Сікстинська Мадонна»

Хто смів сказать, що не богиня ти?
Де той безбожник, що без серця дрожі
В твоє лице небесне глянуть може,
Неткнутий блиском твої красоти?

Так, ти богиня! Мати, райська роже,
О глянь на мене з свої висоти!
Бач, я, що в небесах не міг найти
Богів, перед тобою клонюсь тоже.

О бозі, духах мож ся сумнівати
І небо й пекло казкою вважати,
Та ти й краса твоя – не казка, ні!

І час прийде, коли весь світ покине
Богів і духів, лиш тебе, богине,
Чтить буде вічно – тут, на полотні.

Іван Франко, 1881

Рафаель Санті належить до «великої трійці Відродження» разом з Леонардо да Вінчі та Мікеланджело. Він найбільше прославився образами Мадонн, в яких втілив ідеал материнської любові і краси. Роботи Рафаеля вирізняються ніжністю, гармонією та симетричністю, і саме імʼя митця асоціюється з естетикою. Окрім живопису, Рафаель був архітектором і першим, хто офіційно опікувався захистом культурної спадщини Риму, займаючись археологією та збереженням античних пам'яток. Він прожив всього 37 років, але залишив велику культурну спадщину, яка є частиною світової історії.

Більше цікавої і маловідомої інформації про Рафаеля в ефірі на Каналі Медоїдів.

🌹 https://www.youtube.com/live/X0N1IdNRqHw?si=tvSVErU6FipLN6gM