ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ЗРАДИ

Рівно вісім років тому у Львові відбулась цікава подія, організована працівницею олігарха місцевого розливу Оленою Живко.

Якби славної памʼяті Тарас Бобанич був живий, сенсу про це писати не було б. Ми би просто посміялися, згадуючи при нагоді цю "мишину возню". Проте, склалося інакше…

Цими днями 2015 року Дмитро Ярош заявив, що не хоче бути "весільним генералом". Його Друзі, Брати, обожнювачі чи просто сраколизи наввипередки почали робити заяви на підтримку свого провідника. Не стала винятком і Львівщина.

Та місцевим пройдисвітам засвідчення підтримки було мало. І вони пішли на відверту зраду і ганьбу. Зібравши 12.11.2015 року окрім партійців ще й частину бійців 2 ЗБАТ ДУК ПС, швиденько організували "недовіру" своєму командиру Хаммеру. Звісно, за його відсутності.

Справедливість було відновлено доволі швидко. Хаммер повернувся, і вже 16.11.2015 року було проведено загальні збори бійців 2 ЗБАТу ДУК ПС, в яких взяли участь близько ста осіб. Запасний батальйон продовжив свою діяльність під командуванням Хаммера. Також йому довелося взяти на себе керівництво й партійною частиною Правого сектора.

Тарас Бобанич "Хаммер" став легендою правого руху, загинув у бою 8.04.2022 року, посмертно був нагороджений найвищою державною відзнакою"Герой України", його імʼям названі вулиці і батальйони.

Цікаво, як склалася доля мишей?