Україна після Перемоги! Яка вона?

Кожен має свої думки та своє бачення. Дехто з наших співвітчизників поки ще має «мнєніє».

Та чи кожен має моральне право розказувати яку Україну будувати? Говорити не мішки тягати, як кажуть. Та, на мій погляд, визначальне слово в цій темі має бути за українським воїном. Фронтовик, який несе найбільший тягар війни та кладе найбільші жертви задля Перемоги, має визначати наш статус і місце у світі. Поки про майбутнє говорять всі поспіль, а найбільше ті, хто зовсім недотичні до його виборювання.

Звісно ж, основна маса військових не мають яскраво визначених політичних поглядів, тому можуть мати абсолютно протилежні бачення на одні й ті ж самі питання.

А як щодо організованих політичних течій, які колективно увійшли до складу армії? Жодної світоглядної течії, крім націоналістів, які в складі Сил Оборони створили підрозділ, більший за взвод, нема. А критичні опоненти націоналістів, ліві, взагалі масово дезертувати за кордон і отримали справедливий статус ТРО Мюнхена.

Тисячі бійців воюють у підрозділах утворених з ініціативи націоналістів. Стримування ворога ціною життя і здоров’я багатьох сотень бійців цих підрозділів дає час і змогу решті держави готувати контрнаступ як знакову операцію на шляху до перемоги.

Отже, якщо організований націоналізм відстоює державу такою ціною, то природно, що сама ця світоглядна концепція має запанувати в процесі державотворення. Яким чином це стане реальністю – залежить від нас.

P.S. Прогнозую після Перемоги ще одну каденцію «народних» обранців, які будуватимуть «нічийну Україну для всіх». Та після великої війни вони для нас не стануть страшною проблемою.

Підписуйтесь @labaichuk