Читаю далі спогади Жозефа де Местра про росіян... Оцініть самі ‒ наскільки у них ментальність не змінилася з 1803 року:

⏪ Найхарактерніша риса російської людини ‒ байдужість, особливо стосовно бід і страждань людства... Минулого року одного разу вранці на воду спустили десять військових кораблів; зібрався величезний натовп, і видовище справді було чудовим. Але тут випадково вистрілила гармата, і одного моряка рознесло на шматки. Ніхто цього не помітив або, краще сказати, всі, хто помітив, не стали це обговорювати. Я випадково дізнався про це через кілька днів, перебуваючи у морського міністра. Ще раніше гармата, що вибухнула, вбила і покалічила сімох людей. Ніхто про це не говорив, і я знову-таки випадково дізнався про все від одного міністра. Серед росіян начебто існує якась мовчазна згода ніколи не говорити про такі речі, і тому нескінченна безліч таких подій тоне в безвісності».

(Все ще книга «Релігія та звичаї росіян»)