Онук приїхав на вихідні.

Кажу йому: роби домашку, бо потім у будні після школи будеш до півнів сидіти. А він мені: "Сам розберуся".

Ну ото й пішов сам розбиратися. В телефоні.

День минув і ото тепер носиться по хаті, кричить, що нічого не встигає, дедлайн уже в нього буквально на п’ятах і взагалі життя – це якийсь тотальний крінж.

Кажу: "А я тобі казав".

А він каже, що йому треба терміново знайти щось нішеве, щоб прочитати перед школою, бо інакше він буде не загадковий, а звичайний.

Пішов шукати.

Знайшов статтю про середньовічну шось там мімія. Мабуть мімімішність. Навряд алхімія, юнь, він того золота з ютубу ще не отримав.

Тепер сидить і вивчає.

Каже, післязавтра буде мовчати на перерві, дивитися у вікно і створювати вайб.

Оце я розумію... освіта.

А домашку так і не зробив.

Ну і крінж, юнь. Я вже нічого не розумію, але вайб у нього, бачу, імба.