«Важко уявити, що рідна Донеччина, яка була квіткою України, зараз просто розбита. І часто кажуть: "Та що ті донбасівські гнилі люди? Та що вони всі ждали і через них війна?". Кого ми ждали? Ми нікого не ждали. Часто люди кажуть: "Нащо ви тих "ждунів" вивозите?". А не кажіть: "Нащо ви тих "ждунів" вивозите, хай вони там залишаються". Вони залишаються не через те, що вони хочуть там залишатися, а через те, що в Україні немає куди їхати»

«Я їду в один бік, з якого можу не повернутися». 27-річний волонтер Владислав Самусенко — сирота, який народився у Донецьку та зростав у Миколаївці. З міста, яке стало йому рідним, ще влітку під обстрілами евакуював цивільних, подекуди поранених вивозив на візках. З початку року, за його словами, евакуював пів тисячі людей, також забрав близько сотні тіл загиблих.

Про смертельно небезпечні виїзди та мотивацію, чому продовжує повертатися за людьми Владислав розповів журналістам Суспільне Донбас — дивитись та читати.