35-й рік Незалежності України. Із них 12 років Україна перебуває у стані війни проти російської федерації — це більше третини.
Фактично ми маємо ціле покоління українців, яке не бачило мирного неба над головою. За рік у школу підуть діти, які не бачили у небі характерних слідів від пасажирського літака.
Боляче усвідомлювати скільки горя й сліз принесла росія у спробах забрати собі нашу Незалежність й від цього прямопропорційно зростає вдячність кожному українському солдату, який її захищає.
Дякуємо вам хлопці і дівчата. Дякуємо вам. Ви наше все.
Коли перебуваєш в оточенні людей, які за цю країну готові віддати останню нитку, деякі молодість та здоров'я, а деякі — життя, то мимоволі стаєш жертвою бульбашки.
Тому кожного разу, добротно охуєваєш, коли хтось, дивлячись на дітей, які не бачили літак, дивлячись на сльози матерів й дружин, дозволяють собі грабувати країну, щоб купити черговий мерседес. Це просто йобане позорище і ганьба.
А потім ти повертаєшся до своїх людей і розумієш, чому ця країна тримається і чому триматиметься далі. Це і є Україна. І Україна точно сильніша за будь-яке прізвище і тим паче сильніше за ракову пухлину на імʼя росія.
Щастя всім, кому небайдуже на цю країну. Вас багато і це ваше свято.
Мова важлива, дуже, це очевидно. Вас вважатимуть митцем тієї країни або тієї сфери на мові якої ви розмовляєте. Мені в голову лізе простий приклад. Я живу в Чехії, тут є досить відома художниця яка є й викладачкою в Вищому навчальному закладі, я про неї якраз через це й чула бо розглядала куди поступати. Вона українка так, але всі її називають чеською художницею, бо працює вона з чеською мовою, навіть коли у неї очевидний акцент. Єдине де згадується що вона українка це те що вона українського походження. Всі це знають, одразу як про неї чують, але все ще вона залишається чеським митцем, бо чеською розмовляє на інтерв'ю й дає описи до своєї творчості. Мова важлива.