tl;dr мене втомлює і деморалізує що мене продовжують інфантилізувати, хоч я і розумію що це не безпідставно
мені так... дискомфортно продовжувати чути рандомні коментарі, фразочки та жарти про те, що я поводжусь, спілкуюсь та виглядаю як дитина...
з кожним разом це стає все болісніше чути, і вводить в сильну дизмораль...
І перед тим як ви мені спробуєте сказати "це щось не так з тими людьми, я не вважаю тебе дитиною, тд", це дуже добре, але це НЕ відміняє того, що багато інших людей вважають мене такою. В них же має бути якась причина, щоб сказати "я думав тобі 16", "ти поводишся як дитина", чи назвати мене будь-якою варіацією "мікрочел", "мала" and other "funny" words...
Найгірше не тільки те, що я не розумію що змушує їх так думати, а й те що я не знаю як це в собі пропрацювати і змінити, щоб на мене перестали дивитися як на маленьку, миленьку, смішну дурочку, яка шось там собі лялякає, і всі цим уміляються.
Мені вже 21 рік, я давно вже не дівчинка, але купа людей, тим паче тих хто знає мене не перший день, всеодно бачать в мені дитину/підлітка.
Я відчуваю себе якоюсь розумововідсталою дурою, яка "не розуміє елементарних речей" та "досі не навчилася нормально розмовляти".
Люди, які мені кажуть подібне, не винні, я не маю негативу саме до них. Це або абсолютно рандомні люди, яких я бачу вперше і востаннє в житті, або люди яких я знаю і які знають мене, і вони взагалі не є схильні самостверджуватися(???) за рахунок рандомних осіб, таких як я.
Повторюсь: якщо так багато людей каже мені що я поводжуся як дитина/підліток, то в них для цього ж є якісь підстави.
Це мої таргани в голові, і мені треба піти до спеціаліста, щоб з цим ділом розібратися і покращити самопочуття, та свою поведінку(???), щоб подібного не більше повторювалося. Або хочаб нарешті прийняти той факт, що я ментально застрялга в 16 років, але, але..
Можливо це просто я така vanilla, все близько до серця приймаю та перебільшую, але перепрошую, наболіло..