Зараз може буду казати очевидні речі, але це дещо що я вже не перший місяць думаю і гадаю є привід нагадати.

Ніхто не почує вашої рідної мови якщо ви не розмовлятимете нею. Ніхто не пізнає наших традицій якщо ми не пам'ятатимемо про них. Ніхто не узнає нашої історії якщо ми не говортимемо про неї.
Я знаю що втомились. Від війни, від ідіотизму нашої влади, від байдужості світу. Але завтра буде, якщо не з нами то завдяки нам. І сонце буде і небо буде. Я хочу щоб і Україна була. Україна починається і закінчується на кожному з нас, і я хочу аби ми говорили кожен у міру своїх сил. Може я надто позитивні, може дурні, най буде так. Але я люблю мати надію. Хочу щоб і кожен з вас її теж мав у такі складні часи. Виходьте на протести - пам'ятайте про власну і чужу безпеку. Репосьте і донатьте на збори. А там якось буде. Я вірю що буде