Добрався нарешті.

Послухайте альбом Покруч. Давно мене так від української музики не мурашило. Доросло і впевнено. Без намагання щось там комусь довести, самоствердитися, навалити всього і одразу. Складових багато — але для них є простір. Частин багато — але вони композиційно складаються в щось більше. І складаються добре. Оце слухаю і ловлю себе на тому, що слухаю без *(вболівання за українське). Дуже хотів би наживо