Як же ахуєнно, коли нікого немає, ще цей запах свіжості в перемішку з димом, дитячі вулиці, видимість майже нульва, музика на всю, опале листя, погода вже наближена до осінньої, проте і досі тепло, і ти просто тиняєшся по всьому місту, згадуючи минуле, в такі моменти я люблю це життя до безкінечності, і я ніколи не зможу описати, який вплив на мене мають запахи, таке неможливо пояснити словами, коли буквально дихаєш на всі легені, бо лише тоді відчуваєш його повністю, ніби тобі дали ще один шанс народитись, і ти бачиш красу світу вперше, я не знаю, але це неймовірно