Я подавила в собі усі емоції настільки, що тепер відчуваю лише злість і провину, а коли відчуваю радість, провина та настольгія топчуть її нахуй, я не впізнаю себе, і причина дала мені достатньо років для цих змін, кожного разу, коли мені кажуть компліменти, вони вилітають в ту ж секунду, коли і залетіли, а потім перетворюється на огиду до себе, а потім я читаю його слова, і розумію, що кожне його слово було буквально моїм маяком, сказав, що я ахуєнна, так я і думала, сказав, що сонце, так і є, весь мій світ крутиться навколо тих коротких, проте найкращих 2 років, просто не говоріть мені нічого