Два роки. Час йде, але біль меншим не стає. Памʼять про тебе назавжди буде з нами.

Вибач, що цього року не вийшло особисто приїхати до тебе. Мені шкода і соромно, що я не маю змоги частіше бачитися і спілкуватися з твоєю сімʼєю, але я дуже вдячний їм за все. Вони, як і ти, стали для мене прикладом і мотивацією змінити своє життя. Твоє фото і шеврони на стіні щодня нагадують про те, що як би важко не було в цьому житті, але треба боротися і йти до кінця.

Ти не забутий, ніхто не забутий. Честь і шана. Памʼятаємо тебе, друже. До зустрічі.

🫡🇺🇦🇺🇦