сьогодні день пам'яті жертв бабиного яру. за два роки на тому місці розстріляли 100 тисяч людей, у тому числі євреїв, українців та військовополонених. там були і старі, і жінки, і діти. зараз осія так само не нехтує геноцидом нашої нації. ніколи не забудемо і не пробачимо.
маленькі факти з мого досвіду. мого досвіду, на який всій команді «Основа Фільм Продакшн» та СТБ начхати. досвіду, який на думку Тетяни Куц я цілком у свої 22 роки заслужила.
наш підвал був одним з найбільших у районі. єдиний мав більше одного входу, аж три. один з них, правда, замурували ще до 24 лютого, але місцевій владі, в принципі, не було діла до всіх тих скарг. змусити цим людей 1 березня вибивати собі кувалдою вхід хоч у МІНІМАЛЬНУ безпеку? будь ласочка!
60 людей у підвалі. по 20 на кімнату. пробираєшся до кожної з них повзучи. привалить? ніхто не зможе допомогти. як би сильно не хотілося. давай, спусти у ті приміщення бабусю, що не ходить, поки догорає її квартира. уявляєте, скільки з них так поламало руки-ноги?
а знаєте, все ж привалило одну кімнату. бо не розраховані були наші дома на таке. і список, що місцева влада виклала перед 24 - лайно собаче.
