А якщо серйозно👆

У 1940-х роках ВПС США досліджували різні незвичайні концепції літаків: це і Convair X-6 з ядерною силовою установкою, і "літак-млинець" Vought V-173 і тд.

Не виключенням стала й ідея замість звичних нам коліс використовувати гумові гусениці. Вона(ідея) полягала в тому, щоб зменшити питомий тиск на ґрунт, дозволити важким бомбардувальникам і транспортникам злітати та сідати на непідготовлених ЗПС і знизити залежність від спеціальних довгих укріплених злітно-посадкових смуг.
Програму випробувань пройшли Douglas A-20 Havoc, Curtiss P-40, Fairchild C-82 Packet, Boeing B-50 Superfortress і навіть важкий стратбомбер Convair B-36 Peacemaker.

Douglas A-20 Havoc (фото 1). Перші роботи над гусеничним шасі розпочалися ще наприкінці 1930-х років за участю винахідника Джона Волтера Крісті. У 1942 році систему встановили на A-20C. Випробування показали, що вона забезпечує задовільну прохідність на різних типах поверхні. Однак гусеничне шасі важило майже вдвічі більше за звичайне колісне, а потрібна для зльоту дистанція збільшилася на 15%. Програму завершили в серпні 1947 року, визнавши сам принцип зменшення тиску на ґрунт працездатним.

Curtiss P-40 Warhawk (фото 2). У 1943 році розробку гусеничного шасі замовили для винищувача, який планували використовувати на піщаних пляжах. Система мала дві гусениці з кожного боку. Проте під час випробувань між гусеницями та опорними катками накопичувалися сніг, лід, бруд і дерен. Це спричиняло розтягування стрічок та інші проблеми. Виявилося також, що гусениці погано долають канави й перешкоди. Для винищувачів така конструкція виявилася непрактичною.

Fairchild C-82 Packet (фото 3). На транспортному літаку гусеничне шасі було повністю прибираним і керованим. Його розробка коштувала $250 000, а маса літака зросла на 1200 фунтів, або приблизно 544 кг. Випробування виявили слабкість гумових стрічок, їх швидке зношування та складнощі техобслуговування. Шасі задовільно працювало на траві й окремих типах грунтового покриття, але погано підходило для чистого піску. Для експлуатації на снігу ефективнішими виявилися лижі. Виробничу програму зрештою припинили.

Boeing B-50 Superfortress (фото 4). Boeing також спробувала встановити гусеничне шасі на стратегічний бомбардувальник. Основними проблемами стали виготовлення стрічок, здатних витримувати значні навантаження, обмеження швидкості та перешкоди для запуску озброєння. Наземні випробування супроводжувалися проблемами з підшипниками й обслуговуванням. Попри задовільні окремі результати першого польоту, подальшого розвитку програма не отримала.

Convair B-36 Peacemaker (фото 5). Наймасштабніший експеримент провели з одним із найбільших літаків свого часу. Гусенична система складалася з двох стрічок з кожного боку, кожна завширшки 16 дюймів і завдовжки 275 дюймів. Вона важила на 5600 фунтів, або приблизно 2540 кг, більше за звичайне шасі, але знижувала середній питомий тиск на поверхню приблизно зі 11 до 4 кгс/см^2.
26 березня 1950 року XB-36 здійснив перший і єдиний політ із гусеничним шасі. Розбіг був дуже нерівним і супроводжувався сильним шумом. Після одного кола над аеродромом літак успішно приземлився, однак під час пробігу частини гусеничної системи залишилися на злітно-посадковій смузі. Конструкцію визнали непридатною для настільки важкого літака.

Соняшник 🌻 | Чат 🦅| Бот 🤖
Instagram 📱 | TT 📱| WhatsApp📱