червоні нитки
покотиться вітром багряний листок,
вітер заграє і ще раз свисток,
і ще раз ступлю на той самий місток,
де холод пронизує аж до кісток.
відчую я воду із темних хмарин —
блистить та не гірше безцінних перлин.
здавалось, долаю я безліч глибин,
знаходилось в мене багато причин.
а вже не танцюють, бо голі і босі,
тюльпани і мак — не згадає ніхто.
обличчя барвисті змальовує осінь:
пейзажі і плями, гуаш й полотно.
цей подих холодний обпалює щоки,
мов пахощі пряні вдаряють у ніс.
та кава у турці не звариться, поки
я буду тікати безслідно в свій ліс.
я знову втоплюся в надіях та мріях,
я знову згублюся в блукаючих тінях.
покотиться знову багряний листок—
сплету своє серце з червоних ниток.
Post #245
41
- 💘 7
- 🕊 4
- ⚡ 2