​🇩🇪⚖️У Гамбурзі розпочався суд над військовослужбовцем Сергієм Кузнєцовим у справі про підрив «Північних потоків».

Чоловіку загрожує до 15 років ув’язнення. Йому інкримінують, зокрема, воєнний злочин – напад на цивільну інфраструктуру.

Сам Кузнєцов провину заперечує. Військовослужбовця захищає міжнародна група з адвокатів, серед них – Ілля Новіков💪🏻, який сьогодні наголлсив на тому, що прямих доказів у справі проти Сергія нема. Попереду щонайменше 24 засідання.

Також біля суду в Гамбурзі відбувся мітинг на підтримку українського військового. Люди прийшли з українськими прапорами та плакатами.

На одному з плакатів учасники акції протиставляли пошкодження газопроводу бомбардуванням житлових будинків і вбивствам цивільного населення.

Що було під час самого засідання?

🔴За версією німецької прокуратури, Кузнєцов нібито очолював групу із семи осіб, яка орендувала яхту та заклала вибухівку на газопроводах поблизу данського острова Борнгольм.

🔴Але адвокати захисту наголошують: немає свідків, які бачили Кузнєцова на цій яхті. Знайдені біологічні сліди та відбитки пальців не підтверджують його присутності.

🔴Ілля Новіков, заявив, що прямих доказів причетності Сергія наразі немає.

Адвокати вже подали клопотання про закриття кримінального провадження. Серед аргументів – те, що як військовослужбовець Кузнєцов не має права розголошувати військову таємницю навіть своїм захисникам, а отже, його можливості повноцінно захищатися суттєво обмежені.

🔴У суді захист наголосив, що прибутки від експлуатації «Північних потоків» надходили до московської скарбниці й використовувалися для фінансування війни проти України. «Газпром» також фінансував військові формування, які безпосередньо беруть участь у бойових діях.

🔴Компанія-власниця «Північних потоків», за інформацією захисту, причетна до вивезення з окупованих територій України 2 158 українських дітей.

І тут ми виходимо на ширший контекст. «Північний потік» був одним із головних геополітичних проєктів Кремля, через який Москва роками вибудовувала політичний вплив у Європі, формувала коло залежних від московських енергетичних інтересів політиків і використовувала газ як інструмент тиску та шантажу європейських держав.

Сумарна проєктна потужність двох газопроводів становила 110 мільярдів кубометрів на рік. Вони дозволяли Москві транспортувати газ до Німеччини в обхід України.

У 2021 році понад 40% імпортованого Євросоюзом газу надходило з московської федерації. Саме ця енергетична залежність роками забезпечувала Кремль фінансовими ресурсами та додатковими важелями політичного впливу.

І доки путінські пропагандисти щодня погрожують стерти в попіл європейські міста, у Німеччині судять українського військового за ймовірний підрив інфраструктури, яка роками забезпечувала московією грошима та політичним впливом.

Тому тут дуже кортить запитати: чи достатньо принципово Європа розслідує саму систему фінансування московської агресії, роль енергетичних корпорацій та їхню можливу причетність до злочинів проти українців? Чи усвідомила Європа, що багаторічна енергетична залежність від московської федерації посилювала путінський режим і його можливості вести війну?

І чому питання відповідальності тих, хто роками допомагав Кремлю нарощувати ці можливості, не стоїть настільки ж гостро?

Наступне засідання – 27 жовтня. Будемо стежити за процесом.