Ми з тобою мов повітря для риб.
Хто отрута, а хто вже задуха.
Ми прямі, зітнулись ті що на мить.
І розбіглись слухи без духів.
Ти не лікар мені, як не старався
Серце моє дістати руками.
Діри і все попід глиняну масу.
Віриш, що зможеш, станеш тим самим?
Ти не пуп, не герой і, це точно, не вчитель.
Мені не брат, не начальник, не цар.
Як мурашка в землі. Ти просто мужчина.
Я б навіть сказала, наївне дитя.
Хижаком пробираєшся, дума поглинеш.
Я впаду одразу тобі геть у ноги.
І як вилию душу, в обійми полину.
Та, дурню, таких же на світі мільйони.
Раз зброя в любові, піду в рукопашну.
Топчу під собою нарциси ногами.
Та просто забудь вже свої сподівання.
Надію на тих, ким ніколи не станем.
Ти наче наркотик, та я на детоксі.
Мені вже достатньо істерик.
І пилом якщо ти кидаєшся в очі,
пробач, я і справді затятий алергік.
Авторка:
Éніл Редсворд#ТЖП #Еніл #вірші