🇩🇰🇮🇹 🇮🇹 Візит пари F-16A Block 15K ADF 🇮🇹 37-го авіакрила ім. Чезаре Тоскі до холодного весіннього Карупу (EKKA/KRP), Віборг, Центральна Ютландія, Королівство Данія, 21 березня 2006 року

Всі ми знаємо про цивільний лізинг — коли авіакомпанії беруть у користування новенькі Boeing чи Airbus, аби спокійно возити пасажирів за розкладом. Проте у березні 2001 року уряди двох держав підписали папери про лізинг зовсім іншого штибу...
Історія програми "Peace Caesar" бере свій офіційний початок 15 березня 2001 року, коли Міністерство оборони Італії підписало Лист про прийняття умов операційного лізингу на 34 F-16 (30 одиниць F-16A та 4 одиниці F-16B у варіанті ADF — Air Defense Fighter), а також три додаткові планери на роль донорів запчастин. Славетні, але вже майже «юрські» F-104 та орендовані Tornado F.3 стрімко викачували свій ресурс, тоді як програма Eurofighter Typhoon хронічно відставала від графіків через політико-фінансові чвари. Витягнуті з пустелі та доведені до ладу на авіабазі Хілл (KHIF/HIF), Юта, ці «Вайпери» мали стати тим самим stop-gap — тимчасовою латкою, аби не залишити італійське небо беззахисним до моменту повної бойової готовності «Тайфунів».

28 червня 2003 року перша трійка відновлених бортів (спарки F-16B із номерами MM7266, MM7268 та MM7269) торкнулася сицилійської Трапані-Біргі (LICT/TPS), надійшовши у розпорядження 🇮🇹 37-го авіакрила. День, щоправда, трохи зіпсувала відмова двигуна на MM7238, через що той змушений був сідати у канадському Норт-Беї (CYB/YYB), Онтаріо, у компанії супроводжуючого MM7246...
Протягом наступних дев'яти років F-16 підкорювали італійське небо у складі трьох підрозділів: 23-ї групи 🇮🇹 5-го авіакрила у Червії-Пізіньяно (LIPC/ - ), а також 10-ї та 18-ї груп 🇮🇹 36-го та 🇮🇹 37-го авіакрил із Трапані. Машини, народжені ще у 70-х, пройшли модернізацію під двигуни Pratt & Whitney F100-PW-220 та були озброєні до зубів для виконання свого єдиного завдання — чистого перехоплення.

Первинний 5-річний контракт довелося продовжувати ще на такий самий термін через постійні затримки «Тайфунів» (перший Eurofighter передали італійцям у Камері (LIMN/ - ) лише 20 лютого 2004 року). Тим часом жорстка служба збирала своє мито металом: за весь час дії програми Італія втратила в аваріях п'ять літаків. Серед них були катастрофи бортів MM7237 у Трапані (2004), MM7246 та MM7263 у водах Капо-Карбонара (2006), MM7258 у Трапані (2007) і MM7238 поблизу Равенни (2010). На щастя, обійшлося без жертв. Із розформуванням 23-ї групи у 2010-му та переозброєнням 10-ї групи на EF2000 у Джоя-дель-Колле влітку 2012-го, останнім бастіоном італійських F-16 залишалася 18-та група 🇮🇹 37-го авіакрила...

Завіса над програмою остаточно опустилася 23 травня 2012 року на злітній смузі авіабази Трапані. Прощальна церемонія ознаменувала повернення останніх 14 літаків до США. Чотирма хвилями по шість бортів у кожній уцілілі «Соколи» попрямували назад в Аризону. Італійські F-16 пішли на пенсію з вражаючим результатом — понад 48 000 годин нальоту у небі Середземномор'я, назавжди закривши одну з найяскравіших транзитних сторінок в історії Італії...

#Denmark #Italy #AeronauticaMilitare #GeneralDynamics #Viper #Винищувальне
SMAIRLINES