🕯Щоранку о 9:00 – загальнонаціональна хвилина мовчання

Згадуємо мирних жителів Слов’янської громади, які стали жертвами повномасштабного російського вторгнення.

Андрійчук Микола Михайлович
(19.12.1951 – 11.09. 2026)

Російські терористи продовжують забирати життя мирних слов’янців, руйнуючи долі та приносячи горе у родини. 11 вересня 2026 року внаслідок чергового жорстокого авіаудару по місту обірвалося життя нашого земляка — 74-річного Миколи Андрійчука.

Того трагічного дня Микола Михайлович зустрічав свою дружину, Ганну Пантеліївну, на зупинці громадського транспорту в мікрорайоні Лісний. Жінка поїхала до їхньої квартири в центрі міста, щоб забрати продукти. Раніше подружжя жило там постійно, але після того, як росіяни обстріляли центральний район і поцілили у сусідній будинок, вони вирішили переїхати на дачу.

На жаль, ворожа авіабомба наздогнала їх і там. Микола Михайлович загинув на місці від смертельного поранення. Його дружині уламок наскрізь пробив ногу.

Микола Андрійчук народився 19 грудня 1951 року в селі Гулівці Хмельницької області. Здобув професію токаря, пройшов службу в армії, створив сім’ю. У 1977 році разом із родиною переїхав до Слов’янська, який став для нього рідним домом.

Понад двадцять років свого трудового життя він присвятив роботі на слов’янському заводі «Хімпром». Був висококваліфікованим фахівцем, людиною праці, яка звикла сумлінно виконувати свою справу й відповідати за результат. Пізніше продовжив професійну діяльність у Донецьку на коксохімічному підприємстві - вже на інженерній посаді.

Миколу Михайловича знали як благородну, порядну і надійну людину, на яку можна покластися у будь-якій ситуації. Колеги цінували його професіоналізм і людську гідність, молодші вчилися у нього тримати слово, відповідати за свої вчинки, не залишати людину сам на сам із бідою.

Він був опорою для сім’ї - чоловіком, батьком, дідусем. Умів радіти простим речам, любив землю й сад, дорожив родиною. І навіть після виходу на пенсію залишався діяльною людиною, якій завжди було що зробити і про кого подбати.

Миколу Михайловича поховали на Північному кладовищі поруч із рідними. У нього залишилися дружина, двоє дітей та онук.

Розділяємо з рідними та близькими біль непоправної втрати. Вічна та світла пам’ять!