Позивний Школа

Подивіться інтервʼю. По-перше тут Тетяна не в звичному апмлуа, як на УП. По-друге там багато про генерала Білецького з геть іншого ракурсу


https://youtu.be/JoWrzAXEbsY?si=W_RTs0T9ad4ymlDZ

Дочитав «Табір Святих» Жана Распая

Перемоги не виникають самі по собі

Третій армійський корпус не лише зупинив просування росіян на своїй ділянці, а й зміг перейти до повернення окремих територій, - це сказав командир корпусу Білецький в інтерв’ю американській блогерці Лорі Лумер

Генерал розповів це зовсім без бравади. Без гучних заяв про “геніальні операції”. Без пафосу про “непереможність”. Просто пояснення того, що результат це наслідок тривалої роботи над людьми, структурою, навчанням і дисципліною

Ми часто любимо шукати прості відповіді. Один герой, одна секретна зброя, одна блискуча операція. Насправді ж будь-який успіх на фронті складається із сотень правильних рішень, які були прийняті задовго до початку бою. Саме це, як мені здається, і хотів донести Білецький. Перемога - це не випадковість, а система

Можливо саме тому про Третій армійський корпус сьогодні говорять так багато. Не через красиві заголовки, а через конкретний результат

Мені імпонує, що в цьому інтерв’ю Білецький більше говорить про людей, підготовку та організацію, ніж про себе. А також про технічне забезпечення, адже техніка повинна брати на себе перший удар ворога. Це теж ознака сильного керівника. Коли головним героєм історії стає команда, а не її командир

Хотілося б, щоб саме така культура поступово ставала нормою не лише в армії, а й у всіх сферах державного управління

На роздачі плюшок в День Української Державності наш командир Андрій Білецький отримав орден. Перший орден за 12 років війни!

Приємно, що бригадного генерала відзначили орденом разом зі Шмигалем і Свириденко. Просто нагадаю, що Третій армійський корпус утримує смугу фронту довжиною 150 кілометрів. Певно заслуги відставних чиновників у обороні держави такі ж значні, як і здобутки військових що боронять країну з 2014 року

Статус ордену Богдана Хмельницького 3 тепер точно піднявся😁

Мені, як націоналісту, до 2014 року було достатньо знати одну статтю Конституції - 63. Писав її в протоколах з десяток разів

В 2014 нічого не змінилось, і на війну поїхав не знаючи статтей типу 17 або 65. Поїхав не через декларований десь пункт, а через внутрішнє відчуття обовʼязку перед Нацією

Можна знати на памʼять 44 правила націоналіста та Декалог, ховаючись від війни десь в Польщі. Можна цитувати Конституцію, користуючись статтями як одностороннім договором з державою, де тобі щось винні

Справжні переконання перевіряються не цитатами. Вони перевіряються моментом, коли доводиться зробити вибір і здійснити чин. Бо цінність будь-якого світогляду визначається не тим, що ти можеш процитувати, а тим, що ти готовий зробити, коли цього вимагає твоя совість

Справедливий лад - це коли держава дає максимальний простір для розвитку сильних, дієвих та вірних своїх громадян, і щимити кожного, хто ставить свій шкурний інтерес вище за виживання всього організму

Військова служба має стати обовʼязковим етапом для набуття повноцінних політичних прав у державі. Не служив - не маєш права вирішувати долю Нації. Суспільство має дорости до розуміння, що організм тримається на тих, хто готовий за нього вбивати і вмирати

«Вогонь Роду не згасне»

У День батька Хорунжа служба Третьої штурмової започаткувала нову традицію — проведення Дня Роду.

Церемонія символізує зв'язок між минулими та сучасним поколіннями, а також — народження майбутніх. Адже фундаментом Nації є родина, що виховує свідоме українство.

Поки жива пам'ять про своє коріння і відповідальність перед нащадками — вогонь Роду не згасне!

З Днем піхоти!

В 3 Армійському Корпусі показник СЗЧ серед новоприбулих найнижчий по Україні і в 2,5 рази нижче ніж в середньому по іншим корпусам.

Ця цифра з урахуванням того, що деякі навчальні центри ховають сзч, документально щоразу перерозподіляючи їх на новий курс бзвп, як тих, хто не пройшов попередній. Тому впевнено припускаю, що вона набагато вища.

Показник СЗЧ серед інших категорій ще нижчий, адже найбільша причина сзч серед новоприбулих - страх загибелі, серед тих, хто довго в строю - стан здоровʼя, моральне виснаження і проблеми в сімʼї.

Я все це знаю тому що специфіка моєї роботи останній рік передбачає роботу з цими показниками, але на противагу загальноприйнятій роботі з показниками у військах, яка полягає в роботі з документами, у нас характер цієї роботи абсолютно інший - робота з людьми.

У великій війні я маю досвід формувача і комбата топового штурмового батальйону, начальника рекрутингу бригади і заступника командира корпусу з ппп (у військах по роботі з паперами , у нас - по роботі з людьми).

На всіх цих посадах я зрозумів найголовніше - все починається з роботи з людьми, а у військах з людьми майже ніхто не працює. Формуючи корпус, ми приймали середньостатистичні бригади, по ним я впевнено визначаю загальний стан справ по усім військам. Є ті, у кого стан справ був кращий, є ті, у кого ще гірший, але загальна проблематика відома - з людьми ніхто не працює не тому що не хочуть, а тому що система цього не передбачає.

Очевидно , що робота з людьми має починатись в дитячому садочку, школі і так далі, але ми зараз про те, на що зараз можемо вплинути, а не про те, на що хотілось би вплинути.

У нас робота з людьми починається на етапі рекрут центрів, паралельно з бойовою підготовкою. Це стосується від передусім формування базового розуміння того, що їх особисто очікує далі до історичних і геополітичних контекстів.

Робота з людьми продовжується на всіх етапах від рекрутингу до виконання бойових завдань, апд і декомпресії після бойових завдань. Тут теж не пальцем в небо, а щомісячне вимірювання морально-психологічного стану з постійною роботою на обʼєктивізацію цих показників. (Я знаю як це роблять у більшості підрозділів - для галочки).

Якщо вимірювання мпс обʼєктивне - воно дає змогу відслідковувати тенденції в усіх підрозділах до рівня роти і оперативно реагувати на проблематику.

Оскільки ніхто не вчить працювати з людьми, ми вчимо цьому на Хорунжій Школі.

Це все було б не можливим без командира корпусу і його принципу команди команд, а також командирів бригад , полків і батальйонів, які усвідомлюють значимість цієї роботи, навіть не так - пріоритетність значимості світоглядних установок кожного окремого бійця.

Відповідь на питання: «Чи можливо масштабувати цей досвід?» лежить у питанні : «Чи можливо перепрошити материнські плати тим, хто сам цього не бажає?».

Я вірю в українців, але не менше вірю в принцип елітарності. Армія має бути елітою, але елітою не є. Ми з самого початку ставимо собі мету - сформувати еліту. І основний камінь лежить саме в цьому городі , тому що в загальному мета стоїть - сформувати тих, хто не вміє думати.

“The era of wars”

Бачу в українських тилах формується нова субкультура - карготємщик

Карготємщик носить сумки барижки луївітон , guess, травмат, C.P. company.

Карготємщик іноді може заїхати на фронт (переважно до пілотів не з лінії лбз).
Відповідальності за ділянку карготємщик нести не буде і майже одразу поїде назад з відчуттям відданого боргу країні.

Карготємщик-доброволець , він добровільно залишає фронт коли хоче бо не оформлений і так само може заїхати в гості коли захоче.

По поверненню сторінка карготємщика одразу наповнюється опасним військовим контентом (сфоткай типу я не бачу) який асимілюється з фотографіями смаження шашлика, цитат міши маваши та якоїсь коллцентровської хуйні.

Зробив гімн ТЦК

У мене нема бажання постити новини, щоб набити аудиторію і потім продавати рекламу. Нема бажання постити мілітарі фоточки, щоб потім впарювати мерч типу шеврона, футболки і худі з однотипними принтами

Два місяці тому на виїзді з Ізюму біля багажнику моєї машини стояли начальник розвідки Третього Армійського Корпусу, його заступник та Герой України. Ми їли бєляші і чебуреки, які попередньо купили на базарі. Тоді я вирішив воскресити свій телеграм. Два місяці знадобилось щоб зібрати раму, тепер я тут і по настрою публікуватиму шось

Підари сильно скучили, реакцій на останні пости замовили

Скучили?

30.10.2024

10:00 прощання та відспівування
м.Чернігів Катерининська церква


15:00 прощайння та кремація м.Київ вул.Байкова 16

Мій молодший брат. Боєць підрозділу К12, 12 бригади НГУ «Азов». Позивний Край. На щиті

У Вані залишились дружина і піврічна донька. Відкрив банку для них

https://send.monobank.ua/jar/7ZUgSzKa6