я все частіше задумуюсь над тим, що в майбутньому ми, можливо, взагалі майже нічим не зможемо по-справжньому володіти. якщо подивитися на сучасний ринок нерухомості, майна та взагалі на те, як змінюється саме поняття власності, це виглядає досить реалістично.
але зараз навіть не про це. мене більше зачепила думка про те, що ми поступово втрачаємо право володіти навіть такими простими речами, як музика, фільми чи ігри. ти ніби купуєш їх, але насправді часто лише отримуєш тимчасовий доступ до них через якусь платформу. сьогодні альбом є у твоїй бібліотеці, ти можеш його слухати, а завтра платформа, правовласник чи ліцензійна угода вирішує щось змінити — і все, музики більше немає.
те саме з іграми: сьогодні ти маєш доступ до гри, а завтра її можуть прибрати з магазину, сервери закрити, ліцензію відкликати або просто зробити так, що твоя «покупка» фактично перестане тобі належати.
і мене чомусь дуже гріє саме протилежна ідея — мати фізичну річ, яку ніхто не може забрати з твоєї бібліотеки. у мене вже близько 20 платівок і у цьому є якийсь особливий кайф: ти купуєш не просто доступ до музики, а конкретний фізичний об’єкт, який можна взяти в руки, поставити на програвач. через багато років я сподіваюсь зможу дістати їх із полиці й увімкнути ту саму музику, а потім, можливо, передати їх своїм дітям чи навіть онукам. і вони вже зможуть поставити на програвач ту саму платівку й почути музику з моєї молодості. якось так...
Post #2113
64