𝗦𝗲𝘁𝗯𝗲𝗹: “Думаю час пояснитись за ту ситуацію, бо половина думаю, що це хайп...…”

Думаю час пояснитись за ту ситуацію, бо половина думаю, що це хайп... Я розумію, що це виглядає як хайп, але цей пост не мав бути хайпом, я тільки-но побачила різні повідомлення в СІНЗ і розумію, що пост далеко зайшов, хоча думала, що мало хто його побачив. Я не хочу, щоб ви думали, що я чекаю від жалісті чи ще щось, тому можете сміло прочитати це повідомлення і покинути канал.
Цей пост був написаний 15 травня, і я поставила таймер. В той момент, коли я це писала (ще я писала своїм друзям), я планувала і дуже хотіла покінчити з собою, підготовила пости, але через декілька годин я не знайшла сили зробити це. Я справді не справлялась зі своїми думками в той момент, і здалась.. і ось проблемка, я не змогла здохнути, видалила таймер у друзів, а тут бляха забула. І зранку, в 5 ранку коли я прокинулась, заходжу в телеграм і сижу вахуї.. моя сестра написала мені невеликий лист, і я тоді так винила себе в тому, що я забула вимкнути таймер, я зовсім забула за цей канал, і повідомлення дійшло... Це не були жарти, я з таким не шуткую, хоча наврядчи ви мені повірите, я розумію... Я дура..
в моєму житті багато чого трапилось, і досі життя на мене тисне, я досі не витримую, а до кого звернутися - немає. Мама наврядчи зрозуміє, сестру не хочу навантажувати, друзів якихось близьких немає... Можливо це депресія, хоча у психолога я не була, тому пояснити що це - не зможу. Я живу з цим 1.5 роки, іноді на декілька тижнів стає легше, відпускає, а тоді нова, сильніше хвиля болю. Я не знаю як з цим боротись, і я перестала боротись, бо стало всерівно... Але з кожною хвилею я все менше і менше хочу жити. Життя не давало мені спокою, що в дитинстві, що і зараз... Або я багато думаю..
Я розумію, що мені немає сенсу залишатись в уоі, мене половина вже за це ненавидить.. та й сили далі працювати - немає, я сильно вигоріла. Я заїбалась від усього, я хочу дати собі перерву. Мені шкода, бо я довго працювала над цим каналом, і над Реалії Уоі, але.. хз.
Реалії я залишаю адмінам, можливо я колись вернусь, хоча вже наврядчи.
Вибачте мене ще раз, я шкодую... Успіхів всім! Велике дякую, що були поруч...