Більше виробництва всередині країни, більше спільних підприємств із країнами-партнерами. Більше партнерств на усіх можливих рівнях: від військово-політичного до взаємодії між громадянськими суспільствами.

На останньому безпековому форумі у Варшаві кілька днів тому, фраза, яку я чув найчастіше з уст європейських, британських та й американських політиків і чиновників – «we need to learn Ukrainian lessons».

І це наш ключ до взаємодії та нівелювання загрози. Перехід зі статусу «жертви» до статусу тих, хто навчить, як протистояти найбільшому злу сучасного світу - рф.

Раніше в питаннях захисту себе Європа покладалася на США.
В лютому 2025 року Джей Ді Венс, виступаючи на Мюнхенській безпековій конференції, чітко пояснив європейським партнерам, що захист Європи - це справа Європи. І що США не збираються надалі бути гарантами безпеки за замовчуванням.

З тих пір європейці активніше розпочали реорганізацію власних збройних сил, розвиток ВПК, розробку безпілотних систем. І, найголовніше, пошук того, хто має практичний досвід успішної боротьби з агресором в умовах сучасної війни.

А тут - ми!

Тому - так, ситуація у нас складна, може бути ще складнішою, але не безнадійна.
Як у питаннях міжнародної співпраці, так і на полі бою. В другому зараз навіть краще, ніж в першому.
Тож нашим політикам варто максимально наростити зусилля, щоб за рівнем успішності бути гідними наших захисників.
А суспільству пам’ятати, що сучасна війна - це не тільки протистояння армій та економік.
Фінальний результат залежить і від залученості нації в цілому.

Тому підтримуємо військо, вчимо дітей, ходимо на роботу, купуємо зарядні та генератори.
І стоїмо.
Слабким ніхто не допомагає. Слабких списують на смітник історії.
Маємо бути сильними. І будемо!