Згадалася історія одного штурму наших позицій одразу за Бахмутом в нп. Іванівському.
Позиції наші були по лівій стороні в посадці. Орки постійно штурмували нас збираючись на позиції, яку ми називали «ферма». В цій посадці на позиціях, а їх було нічогенько так сидів наш тоді, ще «23ОБсП» 1, 2 ,3 піхотні роти, батарея ПТрк в якій я тоді був у взводі управління(розвідка). З часом, коли людей через втрати залишалося мало нам в «придане» видавали на позицію по дві або три людини із інших підрозділів. В свій час, це були прикордонники. З якої саме частини чи бригади не пам'ятаю.
Так ось при одному штурмі на позиції був хлопчина з нашого бату(я уже не пам'ятаю, яка рота), і два «пограничника».
Підари пішли на штурм. Коли наш скомандував готуватися до бою у «приданих» почалася паніка: «треба відходити, треба здаватися», але боєць, який бачив і був учасником не одного бою знову повторив готуйтеся.
Далі ситуація просто, яка не налазить мені на голову уже декілька років. Замість того, щоб втікати самим і залишити бійця ну самого, якщо вже так страшно :— ці «2-є зв'язали бійця і втекли»....
Після приходу підарів на позицію його просто «зарубали лопатою»..
Що було з тими двома «у*обками», я не знаю. Але знаю, що, це були непоодинокі випадки за час повномасштабного вторгнення.
Чи присутні вони зараз, я надіюся, що ні. Але, як кажуть: «з хати дехто сміття не буде виносити до критичного моменту»!

🇺🇦SergeantRaport | підписатись🇺🇦