Є у мене знайомі, де в родині було два брата і сестра. І з повномасштабного вторгнення хлопці пішли боронити країну в «80 бригаду»...
Спочатку під «градами» загинув молодший захисник Сергій. Старший брат Борис, коли приїхав на похорон пообіцяв, що помститься за брата. Не пройшло напевне і двох тижнів, як пацани із «80—ки попали» майже в оточення на позиціях, і Борис, який також був розвідником не довго думаючи загрузив в машину протипіхотних мін «рванув» виручати бійців..Після цього його ніхто не бачив і про його долю невідомо нічого. Сестра, яка залишилась у батьків хворіла з дитинства і у дівчини швидко погіршується здоров'я і вона також помирає...
Я просто не можу собі уявити, яке горе пережили мама та тато. Я уявлення не маю, як їм зараз важко, і, як живеться. І раз у рік, коли, приїжджаю в село і зустрічаю батька Бориса і Сергія, він завжди плаче, а в очах надія, що старший син живий і в полоні. Несамовито щемить в душі, коли згадую, і розумію, що люди живуть однією Надією, і настільки вони сильні ..
Хочу подякувати за синів.., але не можу, бо також маю Надію....

🇺🇦SergeantRaport | підписатись🇺🇦