Сіверськ було втрачено, бо там сподівалися на дрони, а піхота нічого не вміла й не робила: заява нового комбрига 54 ОМБр Вадима Чернія.

Сіверськ втрачали не тому, що піхота «не вміла воювати».
Його втрачали через *обнуті рішення командування.
Коли було відносно тихо — оборону дійсно будували. Але потім починалось інше:
накази для «збірної» з бійців, яких нашвидкуруч «зліпили в РТГ», виходити в чисте поле — штурмувати нікому не потрібні посадки, де тебе видно ще до того, як ти зробиш перший крок.
Скільки там живе піхота? Правильне питання — скільки хвилин.??
На той момент оборону тримали підрозділи, які після Бахмуту навіть не встигли нормально відновитись.
Укомплектованість батальйонів — до 30%.
Наша рота, яка заходила на напрямок, була «найповнішою» — 35%.
35% блядь
І вже в перший тиждень її майже не стало — не через «слабкість», а через рішення зверху.
Бо який би ти не був підготовлений, який би не був «Рембо» — в чистому полі проти «рою дронів» ти не воюєш. Ти просто ціль.
Після нашого переводу на Покровський напрямок на ці ж позиції заходили інші хлопці — досвідчені, обстріляні.
Але проблема залишалась та сама.
Командування.
Яке продовжувало бездумно множити втрати.
І тут проста істина:
скільки б у тебе не було підготовки, людей чи мотивації — якщо рішення приймаються без розуміння реальності поля бою, це закінчується однаково.
Втратами. І втратами не тільки населених пунктів, а людських життів.

🇺🇦SergeantRaport | підписатись🇺🇦