Абсолютний спільночит. Версія 2.0. Марсіанський мисливець
Після подій першого тому, подій темної ночі та боротьби з білим марсіанином все стало гірше. Білий Марсіанин не помер, а просто захопив тіло Тайлера. Бріджет та Джон розходяться. Життя Джона котиться під три чорти: Він погруз у нескінченній паперовій роботі, керівництво постійно дістає Джона,і втомившись від всього він хоче напитись й хоч раз не відчувати поруч Марсіанина.
І наче все налагоджується... Але ж ні. Це абсолютний Всесвіт - Все не може йти добре. Марсіанина викрадає агенція та ставить над ним експерименти. Марсіанин намагається достучатися до Джона, але марно. У Джона тепер новий співмешканець - Відчай. Це нова версія Марсіанина, яка уособлює все найгірше в людях. ( Тільки зараз помітив, що Марсіанин намагався всіх «поланогодити», налаштувати зв'язки).
Відчай налаштовує Джона найгірше, зв'язки з Бріджет та Тайлером руйнуються. Та й чи був Джон справді випадковим уцвлили , а не обраний Марсіанином з самого початку? Агенція продовжує полювання за Джоном. Після психоделічного трипу у війну (це краще бачити ніж пояснювати). Джон розуміє що всі люди тут - маріонетки, але він має врятувати Марсіанина і знає короткий шлях через межу.
Коли Джон визволяє Марсіанина, той каже Джону, що немає чорного та білого, що комбінація всього залежить саме від вибору. Але і Відчай теж тут. Тож тепер у Джона «трійничок». І все йде шкереберть. Поки Марсіанин намагається врятувати Джона від агенції, Відчай продовжує навалювати старі тяжкі спогади. Окрім цього Відчай повідомляє, що Антижиття вже перемагає, залишилось недовго. Марсіанин намагається залатати тріщини у реальності. Неочікувано через них ми бачимо інших героїв. Бетмен робить якісь розрахунки, Дивожінка проклинає богів, Супермен не може читати. Тож Марсіанин робить останнє що може - дарує Джону та Бріджет останній дар - емпатію. Він занурює їх в спогади один одного, щоб вони на своїй шкірі відчули цей біль, відчуття та зрозуміли один одного. І тут я певно зупинюсь бо далі вже краще читати самостійно.
Що ж цей том прям скажім так перевернув моє сприйняття. Ближче до кінця ти розумієш що історія не зовсім така як є. Що це не просто нуарний детектив. А історія чи посібник з комунікації, почуття та емпатії. Проте як одна ситуація з неможливістю спілкуватись із неспроможність спілкуватись переростає в кінець світу. І про те що з цього має вийти, і як з цим боротись. У цьому коміксів насправді скільки різних сенсів та відображень сучасності що я певно ще не раз його перечитаю.
Так, можливо я трохи відхилився від супергероїки, але можливо це не я. А можливо це і була задумка Деніза Кемпа та Родріґеса?
Що ж до малюнку. Та це просто РОЗЙОБ. Якщо перший том був неймовірний, То це - психоделічна наркоманськая графоманія у найкращому сенсі. І мені подобається. Тут стільки цікавих рішень та загравань з палітрою та кольорами, що увесь малюнок просто пливе своїм життям.
І окремо хотілось би додати наскільки цей комікс є незвичним за виконанням. Оці подвійні сторінки що просвічуються і дають спільну картину, сторінки де треба вирізати насилля, якщо воно вам не подобається, або ув'язнити Марсіанина. Це так незвично і захоплююче. Такого треба більше!
P.S. мені справді цікаво куди абсолют виведе Марсіанина далі? Які ваші думки? І певно варто би зачепити тему внутрощів Марсіанина. Там стільки цікавого.
В читав я спільно з:
⚔️
DenSy❌
Циклоп був правий🦸♂️
Фортеця самотності🐦⬛️
Роршах врятує нас🤖
UAGeek
