Після недавнього візиту Віткофа і Кушнера Зеленський сам заявив, що американці привезли «пристойні ідеї» щодо переговорів, а серед можливих тем називалися зерно, енергетика, обміни та відновлення тристороннього формату. Про це написало Ройтерс.

Тобто сам метод «спочатку домовлятися про те, про що можна домовитися» фактично вже є частиною чинної дипломатії.

Отже, якщо відкинути політичну риторику і подивитися винятково на зміст, більшість елементів плану Гончаренка вже в тому чи іншому вигляді були частиною офіційних переговорів, українських пропозицій або міжнародних мирних ініціатив у 2022–2026 роках.

Це не означає, що план Гончаренка є правильним або тотожним офіційним пропозиціям України.

Але тоді питання в тому який же саме з запропонованих ним пунктів є неприйнятним і чому?

Як бачимо, більшість цих ідей у тій чи іншій формі вже присутні в переговорному треку й розглядаються як можливі інструменти врегулювання війни.

Чому схожі за змістом пропозиції в одному випадку вважаються дипломатією і пошуком миру, а в іншому - приводом для звинувачень?

Чи не тому, що за роки війни з’явилось надто багато тих, кому її продовження з різних причин вигідне, а тому будь-яку публічну риторику, що хоча б допускає пошук мирного врегулювання, намагаються зарубати на корені?