.що буде з нашим майбутнім, якщо ми зупинились в розвитку вже на цьому моменті
🍃 ‘ також вона питала, який в нас наступний урок (зарубіжна 4 урок), ми відповіли англійська, вона сказала «якщо я зараз піду на англійську та побачу, що ви краще готові на неї чим на зарубіжну, я тут ж пишу доповідну директору та відмовляюсь від вас»
🍃 ‘ ми якраз читали твір «Усмішка» від автора Рея-Дугласа Бредбері. там йдеться про далеке майбутнє, люди вже збились з рахунку, який рік. люди стоять в черзі, тому що щось має відбутись, до черги підійшов хлопчик Том(?), до нього заговорив дорослий дядька і він почав з ним говорити. дядька казав про те, що він кудись має плюнути, куди він не знав. місце на майдані було огороджене, виявляється, що сьогодні день, коли всі люди мали плюнути на картину «Мона Ліза» стояло 4 поліцейських і ще хтось/щось. людям дозволили плюнути і почався хаос, люди рвали, били, билися, картину повністю розірвали, наплювали на неї, поліцейські побігли звідти, а цей хлопчик Том, взяв частинку картини, де була намальована та сама загадкова Усмішка й побіг додому. Тато питав, де він був, що зараз його відлупцює, а хлопчик пішов до себе в кімнату та прижав шматок полотна до грудей сильно-сильно та так й заснув, якщо логічно подумати, то даху в його кімнаті немає, тому що місячне світло падало прямо на нього та частинку полотна, де була намальована «Усмішка»
вчителька казали, що ми тупіші за наших батьків, тупоголові, ми деградуємо через ці гаджети, наші батьки розумніші, що вони робили в наші роки, а ми чим займаємося
.