Пані Анастасія в своїх новелах ніколи не гребувала тригерами. Воно й зрозуміло - так легше отримати від читача емоційний відгук. Але цього разу щось пішло не так, і мої емоції звернули не туди.

По задумці Аші має приваблювати, правильно? Але в якому, вибачте, світі може приваблювати герой, який штрикає героїню транквілізатором, саджає в клітку і робить усе це, звісно ж, заради її добра?

У світі Джо Голдберга, хіба що. Але це не серіал “Ти” від Netflix, і маніяка-психопата поряд із Лірен мені не треба. Хочеться не платні вибори з ним брати, а яйця йому відстрелити, їй-бо.

І ніби самих лише вчинків було недостатньо, його репліки - прям вишенька на торті. Прям цитати з посібника «Як зрозуміти, що ви в стосунках з аб’юзером». Навіть більше скажу: самих цих фраз уже достатньо, щоб викликати панічну атаку в жінки, яка пережила подібні стосунки й вийшла з них живою.

Це не романтично. Це фу.

Бережи, коротше, Босше від таких панів і в житті, і у фантазіях. Омень.

#аверріс #кр