Молодий боєць, наш друг «Рос». Він добровільно пішов захищати своє, бо не залишився осторонь.

Його історія стала для нас поштовхом говорити про тих, хто став цвітом нашої нації. Називати їхні імена, розповідати про них і берегти пам’ять про кожного.

У кожному дописі, у кожному слові, у кожній згадці ми будемо пам’ятати тих, хто обрав захист свого народу, своєї землі, своїх людей. Тих, хто віддав за це найдорожче.

Щирі співчуття родині Роса та його побратимам. Тим, хто знав його, хто був поруч і хто назавжди збереже в пам’яті найцінніше, найсвітліше й найкраще, що пов’язане з ним.


Бо поки ми називаємо їхні імена — ми пам’ятаємо.
А поки пам’ятаємо — вони живуть у наших серцях.