Розділ "Полювання на принца" на сайті!

Важко зітхнувши, Альвіс рушив до кущів й, обережно розсунувши колюче віття, ледве встиг відсмикнути руку, в яку мало не врізалась кігтиста лапа Анзура. А назустріч їй вже летіла інша лапа з пазурами та, оскільки була дещо коротшою за котячу, дістати нападника не змогла. Єнот шкірився своїми гострими зубками й погрозливо ляскав ними, видаючи не менш погрозливе урчання. Кіт шипів та користувався своєю перевагою у гнучкості, верткості, довголапості. Але, попри всі незручності густого гілля, ці два впертюхи продовжували кидатись одне на одного, намагаючись цапнути якомога болючіше. Проте, перемога дуже задумливо дивилась на них, не вирішивши остаточно – на чий бік схилитись.

Тому, Альвіс вирішив підіграти своєму помічнику і, нашвидку сплівши пальцями знерухомлювальне закляття, обрав зручний момент, щоб кинути його в єнота, та в цей момент з-за спини вилетіло точно таке, й тварина в одну мить вклякла на місці. Змиритись з втратою моменту тріумфу Анзур ніяк не міг, тому вліпив лапою по носі смугастому нахабі. Хоча, хто з них нахабніший – питання було чисто риторичне. Відповідь, звісно, не послідувала, тому кіт з чистою совістю задоволено фиркнув та спокійно усівся з виглядом переможця.

А от інший нахаба виявився ще спритнішим за цих двох й буквально вихопив заціпенілу тваринку з-під носа Альвіса, абсолютно начхавши на колюче гілля – трофей для нього був важливішим.