птах, який в наших краях не літає. мені не здається, а я впевнений, що в не ритмічній країні, така платівка буде суто нішево мати фідбек від декількох поціновувачів. або від кількох десятків - сотін. все це не так важливо, тому що це самодостатнє звукове еклектичне відчудження з наголосом на травмуючи фобії кожного дня між темрявою та ніби то світом, який зветься спокій. арон тренер, йонас персон чи скот кіллі жили та живуть в інших умовах, але вони ніби то започаткували намагання розповіді про себе через призму звукового непокою. вони мали озвучити тьму, назар з друзями з івано-франківська все це, як можуть, пропускають скрізь себе і роблять витвір звукового тероризму, де дихотомія пірнає в безодню рефлексії прийняття і в той же час відчудження. це звукова історія хвороби і саме тому цей альбом azimut працює, як річ в собі.
robustfellow в особі філа доброва знову не всралися, а знайшли зерно серед вороху лайна. на платівці знову є юрік дубровський з nug/octopus kraft, і це важливий фіт в цьому випадку. відеоряд нових робіт відторгає та притягує, але він є саме тим неочікунням, що має значення.
https://robustfellow.bandcamp.com/album/azimut-stuma