Рік тому я робив пост про всесвітній день запобігання самогубствам, а сьогодні хочу поговорити про селфхарм.
Справа у тому, що ці дві речі можуть бути взагалі між собою не пов'язані – поведінка самоушкодення може не ховати за собою суїцидальних нахилів. Мені це здавалося очевидним, хоч і звинувачувати систему охорони здоров'я в поточній класифікації я не можу, оскільки я не є її частиною і не докладаюся до її реформи, живу не в своїй країні, й оскільки мені нема 18, то я ще й не людина, і максимум, котрий можу зробити – написати про це пост в задрипаному телеграмі.
Емоційний дистрес, особливо на фоні війни, створює безліч проблем, але це ніколи не вихід, тому що селфхарм додасть ще більше проблем, про наслідки яких ви можете навіть не здогадуватися. Закликати когось облишити паттерн, котрий є ще однією (якщо не єдиною) спробою копінгу в цьому світі, було б простим рішенням, а прості рішення не діють, і більшість залишаться байдужими до моменту, доки це не доведе їх до реальної потреби в медичній допомозі, проте й думати "з вами або вашими близькими нічого серйозного не станеться", є помилкою вцілілого, тому що ви ніколи не знаєте, в який момент це може перейти межу і стати потенційно небезпечним для життя.
Причини самопошкоджень можуть бути різними, від нудьги до глибоких емоційних переживань, проте жодні стимули цього не глорифікують. Ігнорування подібної поведінки переростає в толерацію, саме тому це може зійти на наступну сходинку, бо, хай там як би вам не здавалося, наскільки це "лише ваша справа" – ви не можете бути певними, що все під контролем. Ба більше, може здаватися, ніби селфхарм це єдине, що ви взагалі в своєму житті контролюєте.
Вершиною цієї поведінки вважається підлітковий вік, але якщо з цим нічого не робити – це закарбовується. Не у всіх ця звичка "відпадає", і якщо ви відчуваєте потребу звернутися за допомогою – обов'язково зробіть це. Це може бути страшно, проте, можливо, комусь це треба почути. Це питання не лише ментального здоров'я, а і фізичного, вашої безпеки і безпеки вашої рідні. Наслідки можуть бути непередбачуваними.
Якщо у вас є можливість уникати цього, робити це рідше, чи, принаймні, поговорити з кимось (навіть анонімно онлайн) – зробіть це. У кожного свій шлях, в когось він тернистий і довгий, і ми ніколи не знаємо, що відбувається у людини в житті поза інтернетною картинкою.
За збігом обставин, моя історія лиш випадково закінчилася добре, і я цілком усвідомлюю, як легко цього могло просто не статися.
Піклуйтеся про себе, іноді окрім вас самих більше цього ніхто не зробить.
МО 
