Як ви себе поводите з "душними" людьми?😏

На днях їздив в гори поряд з містом, де зараз живу.

Провітрити голову, трішки відпочити.

Ми їхали компанією, де когось я знав, когось ні, а так як я не маю авто, мене мали забрати інші люди.

І випало мені їхати з незнайомим мені чоловіком.

Трішки старший, трішки вищий, трішки худіший, і дууже серйозний.

Як виявилося, він менеджер якогось всесвітнього конгломерату (багато підлеглих, всі дєла).

Серйозний тіп, не інакше.

Тільки зі штатів повернувся — він туди часто літає, тому бідний ще не звик, що тут, в Європі, на червоний з крайньої правої смуги не повертають.

Серйозність в перемішку з суворістю в цій розмові була скрізь.

Ще трохи, і я б міг зішкрябувати її зі стінок його білого, наче сніг «Вольво».

Наче ми їхали не шашлики смажити і пиво пити, а на конференцію, де буде 5к людей мінімум.

І коли він в мене спитав чим я займаюсь, я хотів бути максимально коротким (щоб не витрачати час такої поважної людини), відповівши: "Вебом, сайти там роблю, заробляю з них"

Пауза була короткою, і він з легким тоном зверхньості спитав: "а це ще комусь треба?"

Так, як ми були на трасі зі швидкістю 120, а їхати нам було більше години, то я стримався, щоб не вийти і не сказати все, що я думаю про нього.

Тож відповів: "так, комусь треба, все комусь колись треба".

Вже підʼїжаючи до нашого місця, його 6 річний син, який сидів поряд спитав: "Тату, а ми тут були?", на що чоловік відповів "так".

Через секунду хлопчик ще спитав: "тату, а ти тут був?".

Відповідь батька була не такою лаконічною.

Він суровим тоном спитав: "сину, а в чому принципова різниця між першим і другим твоїм питанням?" (це дослівна цитата якщо що)🤢

За всі ці 3 дні горах я більше не спілкувався з цим чоловіком, а назад вже їхав іншою машиною, бо на додачу до 35 градусної спеки я б не витримав ще душності зверху.

А як ви поводите себе з "душними" людьми?

Особливо коли ви не можете з ними не спілкуватись.

Reshtei 📱 | Мій 📱| First Vibe Coding UA🇺🇦