8 серпня, відбиваючи штурм ворожої піхоти на Запорізькому напрямку, наш побратим, Давид Чичкан, отримав важкі поранення. 9 серпня зранку його серце перстало битися.

Він завжди сумлінно підходив до будь-якої роботи, яку необхідно було зробити, ніколи не ховався за спинами інших чи за власний соціальний капітал. Завжди був щирим з людьми та ділився з побратимами та посестрами своїми глибокими думками щодо політики, етики та соціальної справедливості.

Давид створював навколо себе унікальну атмосферу та швидко вмів знаходити підхід до людей будь-яких поглядів та систем моралі, залишаючись вірним власним переконанням. Вважав, що справжні анархісти мають ділити найважчі труднощі, що переживає їхній народ. Його загибель - величезна втрата для нас.

Давид назавжди в строю.