#читанка
Переспів міту про Аїда та Персефону у форматі феміністичної люті! З «від ворогів до закоханих», Аїдом — зеленим прапорцем і тропом «прогресорство».

«Дівчина. Богиня. Цариця» Беа Фіджеральд читається дуже легко. Це той самий випадок швидко-ендорфінного янґ-едалтового роментезі, яке чіпляє, розвантажує, і ти навіть не помічаєш, як повністю ковтаєш книжку. Фокус в історії саме на взаєминах Аїда та Персефони, які починаються з неприязні та взаємних шпильок, поступово переростають в дружбу, а та перетворюється на кохання.
Плюсом тут є те, що Аїд та Персефона — однолітки (так, в авторському всесвіті це має логічне пояснення), а не «тисячолітній мужик грумить підлітку».
А ще авторка проговорює той простий факт, що патріархат — це лещата не лише для жінок, від яких вимагають забути про амбіції та дотримуватися ролі «покірної мудробаби». А й для чоловіків, які для того, щоб бути «справжніми чоловіками» та уникнути суспільного осуду, мають відповідати критеріям суворої маскулінності. Читати далі